За 24 роки українські спортсмени завоювали 122 нагороди Олімпійських ігор, а світові рекорди легкоатлетів Сергія Бубки та Інеси Кравець не можуть побити вже більше 20 років.
Український спорт отримав повну незалежність через рік після того, як на карті світу з’явилася держава Україна – після Олімпійських ігор 1992 року. І на зимових Іграх у французькому Альбервілі, і на літніх – в іспанській Барселоні, наші спортсмени були складовою частиною Об’єднаної команди, що представляла республіки екс-СРСР. Якщо частина з них виступала в індивідуальних видах спорту, то були українські спортсмени у складі команд в ігрових видах.
З осені 1992-го року спортсмени України вже почали виступати на міжнародних змаганнях, включаючи чемпіонати світу та Європи, під прапором своєї країни. А повноцінний дебют на найвищому рівні – Олімпійському – відбувся в 1994-му році, на зимових Іграх в норвезькому Ліллехаммері. В ті роки якраз проходила реформа Міжнародного олімпійського комітету, покликана розвести літні і зимові Олімпіади. Річні, як і раніше, проводяться з високосним рокам, а зимові – по парних не високосним. І першими літніми Іграми, в яких Україна була представлена окремою командою, стали змагання в Атланті 1996 року.
Таким чином, українські спортсмени взяли участь у 11 Олімпійських іграх, в яких, в цілому, завоювали 122 медалі. Виходячи із специфіки вітчизняного спорту та географічного положення країни, зрозуміло, левова частка нагород припала на літні Ігри – 115 проти 7. Більш того, якщо на літніх Іграх українці завойовували не менше 20 нагород, то на двох зимових олімпіадах – в Солт-Лейк-Сіті-2002 та Ванкувері-2010 взагалі залишилися без нагород. А більше двох медалей не завоювали на Білих олімпіадах ніколи.
Тим не менш, сама перша історична перемога українського спорту прийшла саме на зимових Іграх…
Оксана Баюл, олімпійська чемпіонка з фігурного катання 1994 року
Уродженка Дніпропетровська Оксана Баюл стала першою олімпійською чемпіонкою в історії незалежної України. 25 лютого 1994 року, у віці 16 років і 3 місяців, спортсменка, роком раніше стала чемпіонкою світу, підтвердила свій статус найсильнішої у світі. На змаганні у Палаці спорту Нордлюсхаллен в Ліллехаммері вона йшла на 2-му місці після короткої програми, поступаючись американкою Ненсі Керріган, але зуміла випередити суперницю на півбала за підсумками довільної програми.
Період 1993-1994 років, коли спортсменка виграла два найпрестижніші турніри – чемпіонат світу і Олімпіаду – так і залишився єдиною світлою плямою в її кар’єрі. Послідував переїзд в США і спроба закріпитися в професійному спорті не віщували їй нічого доброго. Баюл регулярно потрапляла в скандальну хроніку, мала проблеми з алкоголем, проходила курси реабілітації. У 2010-му вона ненадовго повернулася в Україну, але через 4 місяці знову виявилася в США, де продовжує жити по сей день.
Сергій Бубка, рекордсмен світу у стрибках з жердиною (1994). Рекорд не побитий досі
31 липня 1994 року на міжнародному легкоатлетичному турнірі в італійському Сестрієре був оновлений світовий рекорд у стрибках з жердиною. Українець Сергій Бубка подолав планку на висоті 6 м 14 див. Це був останній у кар’єрі рекорд феноменального українця на відкритому повітрі.
В момент встановлення рекорду Бубці вже було повних 30 років і основну частину своєї кар’єри він провів у складі збірної СРСР, де і став олімпійським чемпіоном Сеула-1988. Всього протягом своєї кар’єри Бубка встановив 35 рекордів – 17 на стадіонах і 18 в критих приміщеннях. Для цього йому знадобилося 10 років виступів на змаганнях – з 1984 по 1994 роки. І якщо його рекорд у залі (6 м 15 см) був побитий в 2014-му році французом Рене Лавіллені на турнірі “Зірки жердини” в Донецьку, заснованим самим Бубкою, то рекорд на відкритому повітрі ніхто не зміг побити досі – вже більше 21 року.
Ще одним унікальним досягненням Бубки є 6 поспіль титулів чемпіона світу, завойовані з 1983 по 1997 роки (3 – у складі збірної незалежної України). Він – єдиний спортсмен у світі, який перемагав на 6-ти чемпіонатах поспіль. Враховуючи ж той факт, що в стрибках з жердиною розігрується один комплект нагород, а перший в історії чемпіонат світу з легкої атлетики відбувся в 1983-му році, протягом 14 років Бубка був не тільки першим, але і єдиним чемпіоном світу у своїй дисципліні.
23 червня 2005 року Бубка став президентом Національного олімпійського комітету України. Займає цей пост протягом більше 10 років.
Інесса Кравець – володар світового рекорду в потрійному стрибку (1995). Рекорд не побитий досі
Ще одне унікальне досягнення українських легкоатлетів належить Інесі Кравець. 10 серпня 1995 року на чемпіонаті світу в шведському Гетеборзі в третій спробі вона стрибнула на 15 м 50 см, встановивши новий світовий рекорд. Перевершити його не може ніхто вже більше 20 років.
Якщо на початку 90-х Кравець була “королеви залу”, вигравши два чемпіонату світу в закритих приміщеннях (1991, 1993) та чемпіонат Європи (1992), то пік її досягнень припав на середину 90-х. У 1995-го вона стала чемпіонкою світу, а в 1996-му – олімпійською чемпіонкою Ігор в Атланті. На цих змаганнях Кравець показала результат 15,33 м.
Наблизитися до досягнення українки намагалися кілька спортсменок, включаючи француженку Франсуазу Етон, яка на Іграх-2008 стрибнула на 15,39 м. Але подолати навіть 15,40 поки ні в кого не виходить. А на попередньому чемпіонаті світу-2013 в Москві, кращою стала Кетрін Ібаргуен з Колумбії з результатом всього в 14,85 м. Передумов до того, щоб рекорд був побитий на майбутньому 23-30 серпня чемпіонаті світу в Пекіні чи інших змаганнях в осяжному майбутньому поки немає ніяких…
Яна Клочкова – чотириразова олімпійська чемпіонка з плавання, найтитулованіша спортсменка України в історії Олімпійських ігор
Кар’єра “Золотої рибки” Яни Клочкової на найбільших міжнародних змаганнях тривала 7 років – з 1997-го по 2004-й. Але піком виступів стали дві Олімпіади – 2000 в Сіднеї і 2004-го в Афінах. На цих іграх українка завоювала в сумі п’ять медалей, чотири з яких – золоті.
16 вересня 2000 року Клочкова завоювала своє перше олімпійське золото. На дистанції 400 метрів комплексним плаванням вона не просто впевнено перемогла, а перевершила попередній світовий рекорд на 1,2 секунди – 4 хвилини 33,59 секунди. Через три дні, 19 вересня, українка виграла фінальний заплив на дистанції вдвічі коротше – 200 м комплексом. А вже під кінець плавального турніру Ігор Клочкова виступила на 800-метрівці вільним стилем, де завоювала срібло. Вона майже 3 секунди поступилася американці Брук Беннет з США.
За всю кар’єру спортсменка завоювала 10 золотих медалей чемпіонату світу
Через 4 роки на Іграх в Афінах, українка виступала тільки на двох дистанціях комплексом, пожертвувавши 800-метровкой. І на обох дистанціях підтвердила статус найсильнішої – ще два олімпійських золота.
Крім того, протягом своєї кар’єри спортсменка з Сімферополя завоювала 10 золотих медалей чемпіонату світу (в 50-ти та 25-ти метрових басейнах) і 19 разів ставала чемпіонкою Європи.
На відміну від досягнень легкоатлетів Бубки і Кравець, рекорди Клочкової протрималися недовго і були побиті.
Брати Клички – рекордсмени за кількістю перемог в професійному боксі
26 червня 1999 року Віталій Кличко став першим слов’янином, який виграв титул чемпіона світу з боксу в суперважкій ваговій категорії. В той день він зустрічався в рингу з британцем нігерійського походження Хербі Хайдом, якого переміг нокаутом у другому раунді. З цією перемогою був поставлений світовий рекорд. Кличко провів 25 послідовних перемог нокаутом, які все завершив в першій половині бою (до 6 раунду), і кількістю раундів, витрачених на шлях від новачка до чемпіона — менше ніж у легендарного американця Майка Тайсона.
У жовтні 1999 року Кличко переміг нокаутом у 3-му раунді непереможного Еда Махоуна. Захистив свій титул чемпіона WBO і зміцнив рекорд 26-ю достроковою перемогою в першій половині поєдинку.
Лише в грудні 1999 року серія перервалася. Кличко-старший у 2-й раз захистив титул чемпіона світу, але переміг технічним нокаутом американця Обіду Саллівана тільки у 9-му раунді.
Всього Кличко-старший провів на рингу 47 боїв, і пішов непереможеним / thesun.co.uk
Всього Кличко-старший провів на рингу 47 боїв (останній – у віці 41 рік, 1 місяць) і пішов непереможеним. В останньому бою він провів 9-й захист титулу чемпіона WBC після повторного завоювання.
У свою чергу, у Володимира Кличка першим значимим досягненням є титул Олімпійського чемпіона Атланти-1996. Незважаючи на те, що Олімпіада відбулася 19 років тому, Кличко-молодший, як і раніше, в строю і продовжує “штампувати” перемогу за перемогою. Він є чинним чемпіоном світу за всіма основними версіями крім WBC, залишеної старшим братом – WBA (2011 — н. в.), IBF (2006 — н. в.), WBO (2000-2003, 2008 — н. в.) і IBO (2006 — н. ст.).
У своєму останньому на даний момент бою, що відбувся 25 квітня – проти американця Браянта Дженнінгса, Кличко переміг рішенням суддів. У цьому бою він провів 18-ю захист титулу чемпіона світу за версіями IBF, IBO, 14-ю захист титулу за версією WBO (після повторного завоювання титулу), 8-ю захист за версією суперчемпіона WBA і 11-ю захист титулу чемпіона за версією найавторитетнішого в світі боксу американського журналу The Ring.
Наступний бій Кличко-молодший повинен провести 24 жовтня в Дюссельдорфі (Німеччина). Його суперником стане британець Тайсон Ф’юрі.
Василь Ломаченко – переможець двох поспіль Олімпійських ігор з боксу
Боксер напівлегкої ваги Василь Ломаченко виграв змагання Олімпійських ігор двічі поспіль – у 2008-му в Пекіні і 2012-му в Лондоні. Крім того, він є чемпіоном Європи (2008) та дворазовим чемпіоном світу (2009, 2011).
Унікальність Василя Ломаченка полягає в тому, що він зазнав лише однієї поразки на любительському рингу. У 2007-му році спортсмен дебютував на чемпіонаті світу в Чикаго (США), де дійшов до фіналу і поступився у скандальному поєдинку росіянину Альберту Селімову. Українець і росіянин тоді виграли по два раунди, але за загальною кількістю очок попереду повинен був бути Ломаченко. Тим не менше, йому не зарахували ці окуляри, а перемогу присудили супернику.
Також український спортсмен не зазнав жодної поразки у Всесвітній серії боксу, де у складі “Українських отаманів” провів 6 боїв (6 перемог).
Унікальність Ломаченко – в тому, що він зазнав лише однієї поразки.
На професійному рингу Ломаченко дебютував 12 жовтня 2013 року, провівши за неповні два роки 5 боїв. Тут він вже встиг зазнати 1 поразка, але, разом з тим, виграв 4 бою і вже володіє титулом чемпіона світу за версією WBO.
Жіноча збірна України з фехтування на шаблях – олімпійські чемпіонки-2008
14 серпня 2008 року українські шаблістки створили сенсацію Ігор в Пекіні на турнірі з фехтування. Команда, яка жодного разу до цього не виграла жодного великого турніру (була срібним призером чемпіонатів світу та Європи) стала переможцем Олімпіади. Психологічний бар’єр, який не дозволяв спортсменкам досягти 1-го місця, був зломлений на самому головному старті. Примітно, що і в особистих змаганнях, на європейських чи світових першостях, ні лідер команди Ольга Харлан, ні її партнери по збірній – Галина Пундик, Олена Хомрова та Ольга Жовнір – не ставали чемпіонами.
Ця перемога дозволила українкам скинути важкий психологічний тягар і вже в наступному 2009-му році шаблістки стали чемпіонками Європи, і чемпіонками світу.
У тому ж 2009-му році Харлан стала чемпіонкою Європи в особистому заліку, а ось індивідуальна перемога у світовому першості прийшла до українку тільки в 2013-м. Всього ж на рахунку лідера українського фехтування на шаблях 4 титулу чемпіона світу (по два – особистих і командних) і 7 золотих нагород першості Європи (п’ять – особистих, два – командних).
Нарешті, в 2015-му році Харлан разом з Аліною Комащук та Олени Кравацької виграла золото командного турніру перше в історії Європейських ігор Баку-2015.
Що стосується особистих досягнень в олімпійському турнірі в Лондоні-2012 спортсменка завоювала бронзу. Шанс на найпрестижнішу спортивну перемогу в кар’єрі у неї з’явиться через рік, на Олімпіаді-2016 в бразильському Ріо-де-Жанейро.
Жіноча збірна України з гандболу – бронзовий призер Олімпіади-2004
Жіноча збірна України з гандболу стала володарем єдиної олімпійської нагороди за всі роки Незалежності в ігрових видах спорту.
28 серпня 2004 року у матчі за 3-е місце жіночого гандбольного турніру Афіни-2004 українки зустрічалися з командою Франції і у впертій боротьбі обіграли суперниць з рахунком 21:18. Цікаво, що перший тайм завершився внічию (10:10) і тільки в другій 30-хвилинці українки зуміли довести свою перевагу над суперницями. Найрезультативнішим гравцем у складі переможниць стала Марина Вергелюк (6 голів), 5 влучних кидків на рахунку Наталії Ляпіної, 4 – Анна Сюкало. Ще 6 українських гандболісток завдали по 1 точному кидку.
Всього призерами Олімпіади стали 14 гандболісток, а головним тренером команди на тому турнірі був Леонід Ратнер.
Примітний той факт, що Ігри-2004 стали для команди єдиними в історії. На Олімпіади 1996, 2000, 2008 і 2012 команда просто не змогла кваліфікуватися.
“Шахтар” – володар Кубка УЄФА 2009 року
Донецький “Шахтар” став першим і єдиним донині українським клубом, який завоював єврокубковий трофей в роки Незалежності.
20 травня 2009 року в турецькому Стамбулі на стадіоні “Шюкрю Сарачоглу” гірники зійшлися у вирішальному матчі з німецьким “Вердером” з Бремена. Гра вийшла дуже напруженою і драматичною, як і личить фіналу. Основний час переможця не виявив (1:1), а в овертаймі єдиний і переможний гол українській команді приніс Жадсон, який на 97-й хвилині.
Цікаво, що в півфіналі турніру гірники за сумою двох матчів переграли інший український клуб – київське “Динамо” – 1:1 і 2:1. Крім того, гірники двічі здолали французький “Марсель” і виявилися сильнішими за сумою двох матчів англійського “Тоттенхема” і російського ЦСКА. Єдиної поразки в плей-офф Кубка УЄФА вони зазнали від московських армійців.
До речі, в груповому турнірі Кубка УЄФА гірники в тому сезоні не брали. На правах чемпіона України команда починала шлях у Лізі чемпіонів, але зайняла 3-е місце, поступившись у підсумковій турнірній таблиці Групи З іспанській “Барселоні” і португальському “Спортингу”, але обійшовши швейцарський “Базель”. За регламентом змагань дві найсильніші команди продовжували боротьбу у Лізі чемпіонів, третя – переходила в Кубок УЄФА, а четверта – завершувала боротьбу в єврокубках.
13 грудня 2004 року головна зірка українського футболу за роки НезалежностіАндрій Шевченко отримав “Золотий м’яч” кращого футболіста Європи. Гравець є одним з трьох українців, що коли-небудь отримували цей трофей і єдиним – починаючи з 1991-го.
Цікаво, що саме в той рік Шевченка, який виступав в одному з найсильніших клубів світу італійському “Мілані”, не виграв міжнародних трофеїв. “Мілан” став чемпіоном і володарем Суперкубка Італії, але він виграв Лігу чемпіонів за рік до цього, в 2003-м. А в сезоні 2003/04 підтвердити звання найсильнішого не зміг. А на головному турнірі для національних збірних того року – Євро-2004 збірна України не виступала взагалі.
Українцю почасти пощастило, так як головний клубний трофей виграв португальський клуб “Порту”, а на Євро сенсаційну перемогу здобула збірна Греції. Ні в одній з цих команд не було яскраво виражених лідерів, здатних на рівних змагатися з зірками світового футболу. Це були класичні приклади команди-зірки, де немає окремих зірок.
У підсумку, згідно з результатами опитування засновників нагороди з найавторитетнішого в світі видання “Франс футбол”, Шевченко набрав 175 балів. Він помітно випередив португальця Деку, який став переможцем Ліги чемпіонів у складі “Порту” і перейшов влітку 2004-го в “Барселону” (139) і ще одного гравця “Барселони” бразильця Роналдіньо (133). З 40 голосів експертів “Франс футбол”, поданих за Шевченка (кожен респондент називав по 5 прізвищ) 27 поставили українця на 1-е місце, по 5 – на друге і третє, 2 – на 4-е і ще один – на 5-е. Для порівняння, 40 респондентів поставили в свої списки тільки ще одного гравця – Роналдіньо. Але, на 1-е місце його поставили тільки в 9 анкетах. 38 респондентів згадали в анкетах Деку, а інші гравці згадувалися значно меншу кількість раз. Лідер збірної Греції Теодорас Загоракис отримав в сумі 44 бали від 20 експертів (троє поставили його на 1-е місце) – 5-е місце у загальній таблиці. До речі, в той рік у “Франс футбол” було всього 52 експерта і, відповідно, 12 з них взагалі жодного разу не назвали прізвище Шевченко.
Comments