Сучасна наука – це вже не купа праць у десятках томів. Іноді це пара сторінок промови, написаної з нагоди отримання Нобелівської премії. Втім, ці кілька сторінок – зовсім не спрощення складних речей. Швидше – наближення їх до «людських» розмірів. Так дивляться на науку автори книг, які Forbes вибрав серед новинок місяця.

1. Михайло Нікітін, «Происхождение жизни. От туманности до клетки»

Зібравши все нове, що було видано про походження життя на Землі за останні 15 років, Михайло Нікітін запропонував власну версію. Виявляється, погіршення екологічної ситуації, вибух у Чорнобилі й навіть смог в атмосфері – це все прогрес, а не катастрофи, оскільки ці катаклізми є природними етапами розвитку планети. І людина при цьому – необхідний елемент у ланцюжку подій. Але навіть якщо це не так, в автора однаково є план на майбутнє: польоти в космос і пошук планет, придатних для життя. Наприклад, проблему Венери й Марса вже майже вирішено, і схема припливів, орбітальних резонансів та інша інформація про протопланетні явища додається.

2.  Ася Казанцева, «В інтернеті хтось помиляється!»

Автор науково-популярної праці про суперечки на наукові теми в інтернеті – так званих холіварів – побувала з лекціями в Києві та Харкові, а також на Форумі видавців у Львові, де видавництво «Віват» представило український переклад її книги. І всюди говорила про ті речі, які провокують найбільше віртуальних суперечок – небезпеку ГМО, щеплення від аутизму, смерть від ВІЛ-інфекції. Навіть будучи науковим журналістом і закінчивши біофак Пітерського університету, Ася Казанцева не наполягає на тому, що істину в останній інстанції з цих питань знайдено. Простий аналіз загальнодоступної інформації часом буває важливішим за думку вузькопрофільного фахівця. Під час дискусій в інтернеті, як і в реальному житті, коли від розвінчання чергової «науково доведеної» істини залежить ваше здоров’я – це дуже допомагає, запевняє автор. Посилання на науковий корпус матеріалів до книги, тим не менш, додається.

3.  Микита Жуков, «Модицина»

Молодий лікар-невролог із Санкт-Петербурга Микита Жуков розвінчує антинаукові теорії й «народні» помилки. І робить це в дусі доктора Комаровського – тобто, легко, доступно, хоча і вельми екзальтовано. Наприклад, один із рецептів від Жукова – «оголосити війну ящику», цьому «трансформатору інформації для кретинів», і піти в підпілля. Словом, перед нами цілком революційний посібник із розділами про «лікарів-шкідників» і «розстрільний список ліків», а насправді – досить жорстка критика наявного стану справ у сучасній медицині.

4. Володимир Антонець, «Простые вопросы»

«Житейські» питання, що виникають у повсякденності, зазвичай, не тільки в дітей – ось чому присвячена книга відомого професора й доктора фізико-математичних наук. У якомусь сенсі, це модифікований аналог радянського бестселера «Від двох до п’яти» Корнія Чуковського, адже на запитання на кшталт «навіщо людині піжама?» все ще ніхто до ладу й не відповів. Від вигадки автор переходить до реальності. Наприклад, коли відповідає на запитання, навіщо були потрібні дворяни, що задають орієнтири і стандарти. А також звідки на знімках із поверхні Марса взялися зображення вуха, очей й хобота. Таким чином, Марс вкотре «атакує» читацький мозок, і тільки «дитячі» відповіді на «дорослі» запитання можуть допомогти відбити атаку.

5. Юля Смаль, «Цікава хімія. Життєпис речовин»

Ця захоплива книга про хімію буде цікава не тільки юним читачам. Крім веселих оповідань про перших хіміків, які смажили мамонта в печері, й експериментаторів, які не побоялися кинути в калюжу шматок натрію, тут чимало серйозної інформації. Причому корисної і для тих, хто призабув шкільний курс і тепер хоче освіжити його в пам’яті за допомогою прикладних засобів – мальованої історії хімії, занять із цього предмету в розділі «Домашня лабораторія» й таких корисних речей, як схеми приготування вибухівки за рецептом героя фільму «Брат».

Поряд із відповідями на запитання про те, чому зазвичай синє небо в грозу стає сірим і який вогонь не можна погасити ні водою, ні піском, читач дізнається, наприклад, чи не син Ноя, Хам-чорнокнижник, «винайшов» хімію. Крім стовпів науки – Лавуазьє, Ломоносова, Резерфорда, у книзі згадуються і вітчизняні корифеї: основоположник біогеохімії та організатор Української академії наук Вернадський, хімік-органік Зелінський, автор прото-нейтронної моделі ядра Іваненко. Ну і, як обіцяє назва книги, речовини в ній теж детально розглянуто – солі, луги, кислоти; хімія органічна й неорганічна, атоми й молекули, нейрони і протони й навіть ази квантової фізики. Без якої хіміку, виявляється, нема де дітися.

http://forbes.net.ua/ua/lifestyle/1421442-chi-e-zhest-na-marsi-5-cikavih-knig-pro-nauku