Українці вже звикли до численних іноземних брендів, що працюють в нашій країні. Частина з них прийшла в Україну на умовах франчайзингу – угоди, за якою місцева компанія купує право використовувати іноземний бренд.

На таких умовах в Україні працює більшість західних компаній з продажу одягу, взуття, аксесуарів, деякі ресторани швидкого харчування.

А чи можливий варіант, коли іноземні компанії цікавляться українськими брендами і готові розвивати їх, зокрема – у Європі? Адже в такому випадку українські компанії експортують не товари, а свою інтелектуальну власність.

Чи, може, українські бренди не цікавлять європейців?

На щастя, ми з’ясували, що це не так.

Принаймні декілька українських компаній не лише вдало вийшли на європейські ринки, але й готові просуватися далі, використовуючи механізми франчайзингу.

“Європейська правда” продовжує цикл розповідей про українські компанії, що досягли успіху на ринках країн ЄС. Їхній досвід може бути корисний й іншим українським підприємцям, які поки лише плекають такі плани.

У середмісті Варшави працює кафе з цілком польською назвою – “Краківська майстерня шоколаду”. Але українці впізнають цей логотип як свій – адже заклад було відкрито львівською мережею.

За словами засновниці мережі кав’ярень “Львівська майстерня шоколаду” Наталії Дубової, зараз у Польщі діють три подібні заклади: два у Кракові та один у Варшаві.

“Зміна назви була зумовлена тим, що вони орієнтовані на туристів, яким потрібна насамперед місцева екзотика, зокрема – краківська. Однак ситуація з Польщею особлива – за нашими оцінками, українську продукцію там часто сприйматимуть навіть краще, ніж місцеву”, – розповідає вона.

Хоча львівська компанія працює на умовах франчайзингу і в Україні, польські заклади вона відкрила самостійно.

Але вже у найближчому майбутньому компанія планує поширити свою діяльність на Чехію, відкривши там заклади під назвою “Празька майстерня шоколаду”. Ці заклади працюватимуть вже на умовах франчайзингу – їхнім розвитком опікуватиметься місцева компанія, а власник бренду стежитиме за дотриманням стандартів.

За словами Наталії, їхня компанія вже зараз має декілька пропозицій щодо відкриття закладів на умовах франчайзингу. Зокрема, є пропозиції заснувати подібні кав’ярні у Великій Британії, США, Канаді й навіть у Катарі.

Наталія Дубова визнає: “Це надзвичайно амбіційні плани, які ми не змогли б реалізувати самотужки. Тим більше, як показав досвід нашої роботи в Польщі, вихід на ринки іншої країни – справа нелегка. А франшиза дозволяє перекласти ці труднощі на місцеву компанію, яка набагато краще знає свій ринок”.

Треба визнати, що приклад “Львівської майстерні шоколаду” – не надто показовий, адже майбутні партнери самі вийшли на львівян і зробили пропозицію.

Зазвичай компанії, що роблять бізнес на франчайзингу, самотужки шукають нових партнерів, роблячи продаж ліцензій своїм головним джерелом доходів.

Втім, це не єдина українська компанія, яка має власний стиль, що може користуватися попитом і за кордоном.

Причому – і це варто підкреслити – це не є специфікою лише кав’ярень чи ресторанів.

Особливий стиль, який виділяє компанію серед численних конкурентів, можна знайти у будь-якій галузі.

Доказ цього – історія ще однієї української компанії, мережі перукарень “Експрес Стрижка”.

“У нас чотири точки у Варшаві, з яких три наші, а одна – на умовах франчайзингу. Крім цього, на цих самих умовах працюють ще дві точки у Кракові та одна у Вроцлаві”, – розповідає директор компанії Ірина Погодіна.

За її словами, компанія одночасно працювала над виходом на польський ринок та над продажем там франшизи. Вихід на польський ринок був необхідний, щоб досягти впізнаваності, адже це – одна з головних умов успіху франчайзингу.

Перших покупців франшизи заманювали знижками. “У вересні минулого року ми взяли участь у ярмарку франчайзингу у Варшаві, знайшли там перших партнерів”, – розповідають  у компанії.

“Партнер отримає не тільки торговельну марку, а й діючу модель роботи бізнесу – там розписано все до дрібниць. Також наш партнер отримує нашу підтримку, а отже, захищає себе від помилок. Напередодні виходу на польський ринок ми багато працювали там, займаючись адаптацією нашої моделі, що працює в Україні, до місцевих умов”, – пояснює Ірина Погодіна.

Так само зараз в “Експрес Стрижці” займаються подібною роботою, намагаючись адаптувати українську бізнес-модель до роботи в Німеччині та Іспанії. “Ми зацікавлені насамперед у продажі франчайзингу у найширшому колі країн. Для цього ми продовжуємо роботу, вивчаючи інші ринки та створюючи бізнес-плани для них.

Чи можна очікувати подібний вихід на європейські ринки й інших українських компаній?

Обидва герої нашої статті солідарні –

на європейському, принаймні – на польському ринку, немає упередженості перед українськими компаніями. Навпаки – є потенційний інтерес до всього нового, звісно – якщо воно супроводжується ще й високою якістю.

“Європа перегодована, а тому для успіху потрібна не лише якісна продукція, але й “родзинка”, якої немає у конкурентів”, – так формулюють свій секрет успіху у “Львівській майстерні шоколаду”.

“Ви маєте пропонувати вже готову модель, цілком адаптовану для закордонного ринку. Це вимагає багато роботи, але фінансово виправдовує зусилля”, – додають в “Експрес Стрижці”.

Але варто зауважити – це вимагає дуже ретельної роботи над своїми правами інтелектуальної власності. Адже мало створити працюючу та ефективну бізнес-модель – необхідно також захистити свої інтелектуальні права. А з цим в Україні завжди були проблеми.

Саме тому поки що ми говоримо лише про поодинокі виходи українських компаній на європейський ринок.

Втім, часи змінюються, і український бізнес поступово вчиться працювати за європейськими стандартами. У тому числі – пропонуючи на експорт не лише товари, а й інтелектуальну власність.

Як свідчить європейський досвід – цей шлях може виявитися вельми перспективним.

http://www.eurointegration.com.ua/articles/2015/06/25/7034984/