Григоріанський календар в основному базується на календарі юліанському, а юліанський успадковує календар давньоримський. Тому всі терміни, використовувані в сучасному календарі, ведуть своє походження від римського календаря.

Кількість днів у місяцях римського календаря обчислювалося наступним чином:

• непарні місяці (березень, травень, липень, вересень, листопад, січень) – 31 день,

• парні місяці (квітень, червень, серпень, жовтень, грудень) – 30 днів.

До речі, наш термін «високосний» у фонетичному і змістовому плані належить до римського терміну «annus bissextus» – «двічі шостий». Лютий (februarius mensis) завершував річний цикл, назва його зв’язується з латинським терміном «februum» – «очищення». У Стародавньому Римі лютоий теж не користувався популярністю. У лютому не належало приступати до якихось починань, укладати шлюби і т.д. Місяць повністю присвячувався обрядам спілкування з богами підземного світу, тобто мають відношення до смерті.

При Гаї Юлі Цезарі була проведена нова календарна реформа. Був введений чотирирічний цикл, в якому три роки – 365 днів і один рік – 366 днів. На честь цієї події літній місяць став називатися «липнем». Потім увічнили в календарі ім’я імператора Октавіана Августа. Треба зауважити, що парна кількість днів у місяці вважалося у римлян нещасливим ознакою, тому грізний імператор вольовим рішенням збільшив «свій» місяць на один день.

З цієї причини після липня, з його 31 днем, йде серпень з такою ж кількістю днів. День було «віднято» у лютого. Тому тепер у звичайні роки в лютому 28 днів, а у високосні – 29.

http://tut-cikavo.com/priroda/184-chomu-u-lyutomu-28-dniv