Українські вишивки дуже різноманітні і гармонійні за поєднанням кольорів. Колір у народній вишивці має символічне значення.

Традиційними в українській вишивці є червоний, чорний та білий кольори. Рідше зустрічається синій, зелений та жовтий.

Червоний колір – це колір життя, сонця, здоров’я, крові. Тому він і переважає у народних вишивках. Чорний в противагу червоному нагадує про сум, горе, смерть. Хоча однозначного тлумачення символіки кольору в народній вишивці немає. Адже і святкові вироби часто вишивали в різних місцевостях чорними нитками.

Вишивки Тернопільської області відзначаються густим, темним, аж до чорного, колоритом. Виконані вовняними нитками, густі без пробілів, орнаменти суцільно вкривають рукави жіночих сорочок.

Сорочки на Полтавщині вишивали головним чином білими нитками, дуже рідко червоними ти сірими. Полтавські рушники вишивали червоними нитками і зображали на них Світове дерево або Дерево життя. Воно символізує людський рід, усе живе на землі. У вишиванках зображення дерева замінює фігуру жінки-матері – берегині людського роду.

Вишивки Київщини виділяються дрібно розчленованими орнаментальними мотивами. Вони найчастіше червоного кольору з графічним окресленням малюнка чорним.

Вишивки Полісся (Рівненська та Волинська обл.) прості та чіткі, складаються з повторення поодиноких або вписаних одне в одне різноманітних ромбів, зірок, ламаних ліній.

Багато і щедро вишивали на Буковині. Яскраво і різноманітно прикрашали рукави святкових сорочок. Вишивали різнокольоровими нитками.

Вишивки Закарпаття характеризуються різноманітністю візерунків, багатством кольорових сполук, здебільшого червоного з жовтим та зеленим. Два або три відтінки жовтого кольору прояснюють вишивку і надають їй золотавого відблиску. Типовим є густе заливання тла, коли велика кількість дрібних елементів заповнює площину.