Росія є найактивнішою країною, яка веде першу настільки організовану інформаційну війну в кіберпросторі, насамперед в Україні. Серед іншого, росіяни впливають фізично і в кібепросторі на польсько-українські відносини. Такими оцінками в інтерв’ю Укрінформу поділився депутат Європарламенту, заступник голови делегації парламентської співпраці з Україною, екс-міністр адміністрації та впровадження цифрових технологій уряду РП Міхал Боні.

ВІД ЛИСТІВОК З ЛІТАКІВ ДО КІБЕРВОЄН

– Останній рік був досить знаковим у контексті використання кіберпростору для різного роду нелегальних дій, зокрема ведення інформаційних воєн. Які загальні виклики зараз спостерігаються у сфері кібербезпеки?

– Перше, на що потрібно звернути увагу, – це звичайна кіберзлочинність проти конкретної людини. Чим більше ми використовуємо цифрові інструменти, тим більшими для нас є загрози. Вони стосуються безпеки наших даних, наших грошей. Нелегальна торгівля, продаж наркотиків, крадіжки грошей із банківських рахунків – це близько 400-450 млрд євро щороку. І це величезна сума. У зв’язку зі значними масштабами викликів, потрібно запроваджувати різні системи безпеки. Євросоюз зараз готує нову стратегію кібербезпеки, а оскільки цифрові виклики не мають кордонів, то необхідною є міждержавна співпраця.

По-друге, слід звернути увагу на масштабніші загрози, наприклад застосування шкідливого програмного забезпечення типу Ransomware чи WannaCry, коли зловмисники змушували користувачів платити за розблокування електронних пристроїв, інфікованих вірусами. Чим більше на ринку біткойну (електронної валюти), тим легше здійснювати на ринку такого типу операції. Ми мали з цим справу кілька тижнів тому по всьому світі, коли раптом виявилося, що понад 200 тис. комп’ютерів у 150-ти країнах стали об’єктами кіберзлочину, зокрема частина системи охорони здоров’я Великої Британії. У справах кібербезпеки багато залежить від аналізу різного роду ризиків, що стосуються кампаній великих і малих, так й індивідуальних користувачів.

– Про що ми повинні знати?

– Ми всі повинні усвідомлювати, що потрібно змінювати логіни й паролі, потрібно повністю відключати електронні засоби, не реагувати на різного роду провокації. Наприклад, я нещодавно отримав листа від Єврокомісії, що вона щось від мене хоче, і це без конкретного імені й прізвища посадової особи. Я відразу викинув цього листа до кошика.

Але є ще третій елемент. Ми живемо у період кібервоєн. Крім крадіжок даних із комп’ютерів та безпеки, є ще організована інформаційна війна, яка використовує цифрові інструменти. Як правило, йдеться про те, щоб паралізувати якісь системи управління, наприклад енергетичні системи тощо.

– Як це було в Україні…

– Так, як в Україні два роки тому (кібератака у грудні 2015 року на комп’ютерні системи управління в диспетчерській “Прикарпаттяобленерго” за допомогою троянської програми BlackEnergy – ред.), як було раніше з банківською системою Естонії тощо.

Сьогодні ми маємо справу з інформаційною війною, яка відбувається зовсім по-іншому, ніж це було кілька десятиліть тому. Колись із літаків розкидалися листівки…

ІНТЕРНЕТ ЗДАТЕН ПЕРЕТВОРИТИ МАЛОВАГОМІ ПОДІЇ НА НАДВАЖЛИВІ

– А зараз “листівки” в Інтернеті впливають на вибори у США, Франції…

– Так. Як у випадку з викраденням електронного листування під час президентської виборчої кампанії у Франції, де частина матеріалу була підробкою. Серед справжніх листів вкинуто підроблені, з яких мало випливати, наприклад, що нібито Еммануель Макрон замовляє наркотики і просить привезти їх до будинку парламенту. Зараз є технічні можливості зробити фальшивого листа і помістити його в пакеті листування іншої особи, а потім організувати витік в Інтернет і сказати, що особа має щось на своєму сумлінні. І це вміло розігрувалося під час виборчих кампаній у Франції та США і весь час розігрується в Україні.

– І це все робить одна й та ж країна…

– Росія безперервно веде кібервійну в Україні, і про це треба відверто говорити. Вона має дуже розвинуті інструменти для цього. Москва однією з перших створила фабрику тролів, які придумують різні події, а потім коментують їх. Колись досліджувався один факт: фейк, який створено тролем і який активно розповсюджується в Інтернеті, за 48 годин стає максимально публічним, і його коментує президент якоїсь країни. Тобто відбувається управління політикою, що дуже небезпечно. Тролі добре оплачуються, вони мають багато облич. Я це добре бачу по “хейтах” (мова ненависті) у себе в соцмережах. Наприклад, у своєму твіттері я спостерігаю, що хтось пише щось про мене, і ця особа має всього чотирьох осіб, які за ним стежать. А вчора чи позавчора вони активно писали у твіттері комусь іншому.

Фейкові новини зараз функціонують і як прибуткова бізнес-модель. Наприклад, македонці заробляли гроші на створенні контенту, в якому брехня поєднувалася з правдою (македонські програмісти з міста Велес торік робили інформаційні повідомлення в інтересах кампанії Дональда Трампа — ред.).

Безумовно, зараз усі стають обережнішими і за допомогою факт-чекінгу перевіряють справжність інформації, яка вкидається до Інтернету.

– Але росіяни у питаннях розповсюдження дезінформації є неперевершеними.

– На мою думку, Росія є найактивнішою країною, яка веде першу настільки організовану інформаційну війну у кіберпросторі.

Але і китайці теж намагаються діяти в цьому напрямі. Коли вони не хотіли пустити в інформпростір країни Фейсбук, то було створено альтернативну соцмережу – Weibo, яка має понад 400 млн користувачів. Частина цих користувачів та їхня активність в Інтернеті оплачувалася за державні кошти. Якщо потрібно було активізувати якісь антияпонські настрої, то вони отримували вказівку, що у конкретний день потрібно запустити інформацію такого то змісту. А згодом підкреслювалося, що суспільство активно реагує на якісь події. Це теж приклад платної маніпуляції.

Натомість, у випадку Росії – це спроба впливати на погляди людей. У Великій Британії – перед референдумом щодо виходу з ЄС, у Франції – під час виборів, у Голландії – напередодні референдуму щодо Угоди про асоціацію України з ЄС. На відміну від інших каналів комунікації, в Інтернеті повідомлення упродовж перших 10 хвилин може мати тисячі споживачів інформації, а за кілька годин – мільйони. Тому, обсяги впливу, створення емоційної напруженості в Інтернеті є набагато більшими за друковані ЗМІ, телебачення, радіо. У ЗМІ є видавці, редактори, які визначають надійність конкретної інформації. Натомість в Інтернеті важко контролювати надійність інформації, про факт-чекінг лише зараз починають говорити. Не йдеться про запровадження якоїсь форми цензури, але швидкість розповсюдження інформації і її впливу є величезною, і на це потрібно звертати увагу.

У Росії, атакуючи чи впливаючи на людей інформацією, ставлять за мету знизити авторитет і довіру до української влади, президента, намагаються показати у максимально негативному світлі дії українців на сході України.

Росіяни також активно впливають фізично і у кібепросторі на польсько-українські відносини. Я не маю жодних ілюзій, що за різними антипольськими заходами в Україні стоять російські гроші.

– Ви маєте на увазі, наприклад, постріл з гранатомета по генконсульству Польщі у Луцьку, підпал польської школи у Мостиськах?

– Саме так. Мені здається, що ми це повинні добре усвідомлювати. Не йдеться навіть про сам факт підпалу школи, а про те, що потім навколо цієї події створюється твітами чи постами у Фейсбуці, як інтерпретується. Якщо б такого роду подія сталася 20-30 років тому, то про це згадали б коротко на десятій сторінці газети, і з цього не було якого надзвичайного розголосу. Натомість зараз Інтернет є інструментом, який маловагомі події підвищує до рангу надважливих із метою роздмухування різноманітних емоцій у суспільстві. І власне тому я відверто кажу, що за цим стоять росіяни, оскільки вони хочуть, аби українсько-польські відносини були поганими, щоб Україна не могла трансформуватися.

ЄС МАЄ АКТИВНІШЕ ПРОТИСТОЯТИ КІБЕРЗАГРОЗАМ ІЗ РОСІЇ

– Зараз ми перебуваємо у стані інформаційної війни. Що у такому випадку слід знати і що робити?

– У питаннях функціонування критичної інфраструктури треба мати хороший кіберзахист із можливістю швидкого відновлення системи у випадку появи різноманітних проблем. Суспільству потрібно постійно усвідомлювати наявність загроз у кіберпросторі і формувати у звичайних користувачів, у фірмах, публічних інституціях відчуття відповідальності. Необхідно також запроваджувати різноманітні технічні рішення, наприклад, технологію “security by design”, – прописання у пристрої різних елементів безпеки від самого початку – кодування, шифрування, аби ніхто не зміг потрапити у пристрій. Ці та інші рішення дають нам більше відчуття безпеки.

У сфері інформаційної війни ми повинні подбати про достовірність джерел інформації, які доступні для громадян.

– На якому рівні?

– На будь-якому. Власники медіа повинні контролювати – чи інформація, яку вони далі передають, є достовірною, чи ні. Зрозуміло, що державні ЗМІ повинні про це подбати, соціальні медіа також повинні про це думати. Але не у такій версії, як робить сьогодні німецький уряд. У Берліні сьогодні хочуть швидкої реакції на появу фальшивої інформації у Фейсбуці – скасування інформації. В іншому випадку на розповсюджувача інформації чекатиме значне покарання. Реакція на неперевірену і брехливу інформацію має бути якомога швидшою. Ми повинні також зміцнити вплив достовірних джерел інформації. Це “інформаційне сміття” ще упродовж певного часу функціонуватиме, але з часом люди навчаться цьому протидіяти, оскільки перестануть довіряти сумнівним джерелам. А щоб вони перестали їм довірити, то ми зі свого боку маємо показувати, що те чи інше є неправдою, тобто реакція має бути негайною і рішучою.

– У країнах ЄС створювалися підрозділи, які покликані відслідковувати появу дезінформації…

– В Єврокомісії є відділ, який здійснює моніторинг інформпростору на предмет появи дезінформації. В ЄС зараз триває суперечка. Наскільки знаю, заступник президента Єврокомісії Федеріка Могеріні хоче зменшити фінансування цього підрозділу, говорячи, що кошти потрібні на щось інше. Я вважаю це помилкою, і ми боротимемося, аби фінансування на виявлення дезінформації не зменшувалося.

У Брюсселі був розрахунок, що країни ЄС повинні в це активно включитися. Але крім Німеччини, інші країни поки що не проявляють значної активності. Це питання є дуже важливим, оскільки уряди багатьох країн не до кінця усвідомлюють загрозу. Лише минулий рік показав значні її масштаби. Брексіт, вибори у США та Франції. Тому німці так побоюються, що щось схоже може трапитися й у них перед осінніми виборами.

– Чи ЄС повинен карати Росію за агресивну дезінформацію та кібервійну проти окремих країн? Колись була концепція відключення Росії від системи банківських розрахунків SWIFT. Чи не варто повернутися до розгляду цього питання?

– Санкції проти Росії діють. В ЄС зараз ведеться боротьба проти їх скасування, за умови дещо зміненої позиції США. Офіційно президент Трамп говорить, що санкції буде продовжено, але насправді невідомо, що він зробить. Тому, зараз важливо зберегти санкції, і постійно перевіряти – як вони діють. Відключення від SWIFT є досить значним важелем, оскільки блокує всі банківські перекази. Питання полягає в тому, чи це відключення мало б стосуватися усіх в Росії, чи персонально окремих осіб. ЄС не хоче запроваджувати санкції, що стосуватимуться простих росіян, які не несуть відповідальності за агресію проти України. Путін не відреагує на санкції, коли пересічним росіянам житиметься гірше, прості люди його не цікавлять. Тому, потрібно подумати над тим, як це має діяти.

Але, без сумніву, ЄС має бути активнішим у питанні інформаційної війни. Ці дії мають бути більш скоординованими, оскільки Росія є однією з найбільш агресивних країн в інформаційній війні.

Розмовляв Юрій Банахевич, Варшава

Міхал Боні, депутат Європарламенту: Росія зробила фейки інструментом політики