Олексій Василюк

Львівщина – безперечний лідер серед “туристичних” областей України. Вулиці та кафе Львова в будь-яку пору доби та року переповнені туристами, серед українців популярні тури “Золотою підковою Львівщини” (Старе Село – Свірж – Золочів – Підгірці – Олесько), а в Трускавці та Моршині досі функціонують санаторії з цілющими мінеральними водами.

Але зазвичай туристи їдуть у популярні місця, не здогадуючись, скільки втрачають, повертаючись туди, де вже одного разу були.

Дерев’яні церкви

У 2013 році до списку всесвітньої спадщини Юнеско були внесено дерев’яні церкви Карпат. Частина з них розташована на Закарпатті та Франківщині, частина – на подарованій Сталіном Польщі прадавній Українській Лемківщині. Ще 4 храми – на Львівщині.

Це церква Святого Духа 1502 року в селі Потелич у Жовківському районі, церква Собору Пресвятої Богородиці 1838 року в селі Матків на Турківщині, церква Святої Трійці 1720 року в Жовкві та церква Святого Юра (кінця XV — початку XVI століть) в Дрогобичі.

Усі ці церкви змогли простояти більш ніж 600 років – наші пращури чудово вміли працювати з деревом.

У церкві Святого Юра у Дрогобичі, зокрема, можна помітити, що на іконописі у фігури ката видряпані очі. А самі розписи, які формально написані на біблійні теми – яскраві ілюстрації побуту та життя середньовічного Дрогобича. Художник намагався малювати краєвиди та костюми так, аби вони відображали його сучасність.

Їхати: зі Львова автобусом до районного центру – Турки, звідти – автобусом до церкви в Маткові. До церкви в Потеличі спочатку автобусом до Рава-Руської, звідти автобусом або на таксі до села Потелич.

Львівщина промислова

Галицька Каліфорнія

Багато хто не знає, але Львівщина – одна з небагатьох областей України, де досі видобувають нафту і вугілля. На початку ХХ століття маленьке галицьке місто Борислав давало близько 5% світового видобутку нафти.

Наразі видобуток сильно скоротився, але й досі в самому центрі міста туристи можуть побачити невеличкі “вежі-качалки”, які качають нафту, а в дощову погоду – спостерігати, як нафта виходить на поверхню і ярами Борислава течуть нафтові потічки.

На жаль, обидва бориславські музеї нафтового промислу працюють лише в будні дні. Але місцеві підприємці вже зрозуміли, що нафтова тема приваблює туристів, і відкрили декілька тематичних закладів, де можна ознайомитися з предметами побуту та фотографіями з тих часів, коли Борислав називали “Галицькою Каліфорнією”.

Їхати: автобусом від Дрогобича або Трускавця до Борислава.

800-річна соляна копальна

У Середньовіччі сіль використовувалась не тільки як смакова приправа, але й для консервування та збереження продуктів. Тому чимало галицьких міст своїм виникненням і розквітом завдячують саме соляним копальням.

Найвідоміші з них – копальня кам’яної солі в передмісті Кракова – у місті Величка, та сумновідоме родовище калійних солей у Калуші на Франківщині.

Є свій соляний завод і в Дрогобичі, який безперебійно працює на одному родовищі розсолу, починаючи з 13 століття і до сьогодні. Без зміни технологій. Хіба що раніше сольовий розчин виймали з шахти за допомогою механізму, який приводили до руху коні, а тепер працює електричний насос.

Саму сіль з розсолу, як і століття тому, випарюють дідівським методом – на величезних “сковородах”, які розжарюють дровами. На заводі можна замовити екскурсію, а також отримати в подарунок унікальну “королівську” сіль.

Їхати: автобусом зі Львова до Дрогобича.

Червоноград

Перебуваючи в шахтарському містечку Червоноград на півночі області, складається враження, що потрапив на Донбас. Навколо – такі ж терикони та копри шахт.

Це Галицько-Волинський вугільний басейн. У гарну погоду тут можна залізти на терикон. Тільки не забувайте про техніку безпеки, зокрема, не варто підійматися на терикон, якщо він гарячий, або димить.

Їхати: автобусом або дизелем зі Львова до Червонограда.

Найменші середньовічні міста

У той час, як на Чернігівщини та Київщині не дивиною є села з населенням понад 5000 осіб, то на Львівщині є міста з населенням заледве в декілька тисяч людей. Такою особливістю область завдячує європейському походженню тутешньої системи розселення. В Середньовіччі це були невеликі торгівельні та ремісничі містечка, які свого часу отримали Магдебурзьке право.

Найменше з них – Угнів, в якому, згідно з останнім переписом населення, нараховується тільки 1007 мешканців.

У більшості з таких містечок можна побачити стандартний набір цікавих середньовічних пам’яток: напівзакинуті костели, монастирі, ратуші на ринкових площах, старі католицькі цвинтарі, рештки мурів замків і водяних млинів.

“Я радив би обов’язково відвідати декілька таких міст, зокрема Угнів, Белз і Добромиль. У них особлива атмосфера, яку важко передати словами і навряд чи можна знайти десь ще в Україні. Готовий закластися, що більшість українців, окрім мешканців самої Галичини, навіть не чули, що в Україні є такі середньовічні міста”, – каже Петро.

Їхати: до Угнева та Белза – автобусом або дизелем зі Львова до Сокаля чи Рава-Руської, далі – автобусом. До Добромиля – електричкою або автобусом зі Львова до Старого Самбора, далі – автобусом у Добромиль.

Недоступні фортеці

Добромильський замок

Деякі фортеці та замки Львівщини завдяки своєму географічному розташуванню й досі залишаються важкодоступними для туристів.

Замок Добромиля розташований на значній відстані від міста, на вкритій буковим лісом невеличкій горі. Витративши півгодини на стрімкий підйом, перебуваючи на відстані сотні метрів від вершини, навколо себе можна побачити лише густий ліс. А потім раптом виникають старовинні фортечні мури.

Їхати: електричкою або автобусом зі Львова до Старого Самбора, далі автобусом до села Тернавка.

Середньовічна митниця Тустань

На півдні області, в селі Урич, причаїлася, напевно, найбільш нестандартна пам’ятка області – наскельна фортеця Тустань.

Наші пращури використали природні особливості Урицьких скель і побудували на них справжню неприступну фортецю. І хоча дерев’яні мури вже давно згоріли, науковці змогли за видовбами, які залишилися в скелі, зробити повну модель фортеці, яку можна оглянути в музеї. А з 2006 року на території села біля фортеці проводять фестиваль української середньовічної культури “Ту Стань!”

Своїм виникненням фортеця завдячує теж солі. Саме біля неї пролягав Великий Соляний шлях, яким везли на Закарпаття і далі в Європу дрогобицьку сіль. І залога Урича охороняла торгівців від нападу розбійників, яких було багато в навколишніх лісах.

“Варто звернути увагу на “наскельні написи”. Вандали були в усі часи – і тому на деяких скелях збереглися написи німецькою та польською мовою “Тут у 1876 році був Ганс”. А ще до Урича лишилась автентична дорога. Як і 700 років тому, на ній немає ані асфальту, ні навіть бруківки”, – жартує Петро.

Їхати : автобусом чи електричкою зі Львова до Стрия або Трускавця. Звідти краще взяти таксі.

Закинуті монастирі

У польські та радянські часи монастирі використовували переважно, як в’язниці, склади або казарми. І хоча в частину з них після 1991 року знову повернулися ченці, в передмісті Сокаля – Жвирці, у монастирі бернардинців XVII століття, досі розміщена виправна колонія.

Деякі монастирі передали в оренду приватним фірмам, які використовують лише незначну їх частину. Але саме в них у вас є шанс вільно походити справжніми середньовічними підвалами та напівзакинутими монастирськими келіями.

“Я радив би, поки ще не пізно, відвідати монастир реформатів у Рава-Руській і монастир єзуїтів у Хирові. В темних моторошних монастирських підвалах відразу згадуєш легенди про привидів та про замурованих у стіну в’язнів. І не забудьте налобні ліхтарики”, – каже Петро.

У Хирові на території монастиря раніше базувалася легендарна 80-та аеромобільна бригада, яку нині перевели до Львова. Нині в рамках проекту ЄС “Лаяр-Палац” триває часткова реконструкція приміщень монастиря.

Маленький Львів

Є жарт, що якщо іноземного туриста сильно напоїти в якомусь із львівських ресторанів, а вранці привезти до передмістя Львова – в Жовкву, то він не помітить різниці.

Тут є ринкова площа з ратушею, замком, брамами, кам’яницями XVI століття, костел XVII століття, два монастирі, дві старі дерев’яні церкви (в тому числі і згадана Церква Святої Трійці), синагога часів Ренесансу. І це все на невеличкій площі. Недарма Жовква є претендентом на внесення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Костел Святого Лаврентія інколи називають “Малим Вавелем”, оскільки в ньому поховано багато визначних діячів польської держави. А широко відоме полотно Мартіно Альтамонте “Битва під Віднем”, яке експонують зараз в Олеському замку, спочатку перебувало саме в цьому костелі.

Їхати: маршруткою зі Львова до Жовкви.

Сколівські Бескиди

 

Хоча Карпати у Львівській області невисокі (найвища вершина – гора Пікуй, 1408 метрів), вони не менш мальовничі. В Національному природному парку “Сколівські Бескиди” є розроблені туристичні маршрути.

“Найкращий, на мою думку, маршрут – це на гору Парашку та водоспад Гуркало. Влітку по ньому можна ходити навіть із дітьми, ласуючи чорницею та брусницею. А навесні рекомендую сплавитися на катамарані Стриєм або його притокою Опором”, – радить Петро.

Їхати: автобусом чи електричкою від Львова до м. Сколе.

Бойківщина

Бойки – одна з найвідоміших етнографічних карпатських підгруп українців. І якщо Верховина – “Гуцульська столиця”, то “столицею” Бойківщини є невеличке патріархальне місто Турка. Найкраще сюди приїхати під час проведення традиційних бойківських фестивалів, аби повноцінно ознайомитися з місцевою культурою та традиціями.

“Також раджу заїхати в село Розлуч, де збереглась унікальна пам’ятка – дерев’яний костел. Їх в Україні дуже мало і, на жаль, ніхто не охороняє. Поступово вони руйнуються”, – каже Петро.

Їхати: автобусом або електричкою зі Львова до Турки.

Місто закоханих

 

Є на Львівщині і своє “місто закоханих”. Бо саме в Самборі, в церкві Різдва Пресвятої Богородиці XVIII століття, зберігаються мощі святого Валентина – покровителя закоханих.

У місті є чимало інших цікавих пам’яток архітектури – ратуша, монастирі, старі кам’яниці.

Їхати: автобусом або електричкою зі Львова.

Матеріал підготовлено за допомоги Петра Тєстова із туристичного клубу “Гряда”

http://www.theinsider.ua/lifestyle/nevidoma-lvivshchina-turistichnii-gid/