Чи означає це, що Конгрес висловив недовіру президенту США в питанні Росії? Чи має можливість Трамп заблокувати законопроект? Як це вплине на українські перспективи зовнішньої політики США?

На ці та інші питання в ексклюзивному інтерв’ю Укрінформу відповів колишній політичний радник Гельсінської комісії США, нині незалежний експерт Орест Дейчаківський, який має 35-річний досвід роботи в американському Конгресі та є впливовим представником української діаспори у Вашингтоні.

УКРАЇНА НЕ МАЄ КРАЩОГО ДРУГА, НІЖ АМЕРИКА

– Пане Оресте, спочатку про Україну. Вона часто стала фігурувати в законодавчих ініціативах Конгресу. Так було завжди, чи лише останнім часом, після початку агресії Росії?

– З 1980-х років, коли я почав працювати в Гельсінській комісії, й до набуття незалежності Україна в американському політичному світі й особливо в адміністрації була до певної міри “терра інкогніта”. Вона розглядалась як колонія Радянського Союзу, і навіть Держдепартамент США намагався особливо не вникати, хоча час від часу звертав увагу на порушення прав людини.

Але ідею вільної України надзвичайно відстоювала українська діаспора та її друзі в Конгресі, особливо в Гельсінській комісії. Наприклад, тоді була актуальною підтримка з боку США Української Греко-Католицької церкви, яка на той час була нелегальною та піддавалася репресіям, а також Української Автокефальної Православної церкви. Приймалися резолюції, заяви, проводилися слухання, висловлювалася критична позиція на зустрічах із радянськими чиновниками. Такий був тиск.

Коли почалася «гласність» і «перебудова», багато питань було знято. Тоді була випущена велика кількість політв’язнів, легалізована Українська Греко-Католицька церква, відбулися й інші зміни.

Я був долучений до написання резолюції в Конгресі в 1991 році, яка закликала Америку визнати незалежність України та почати надавати допомогу. Зараз, можливо, це не виглядає чимось важливим, але на той час це було надзвичайним кроком із боку США. Держдепу це не дуже подобалося, але Палата представників і Сенат зробили свою справу. Це означає, що Конгрес не тільки протягом останніх трьох років війни підтримує Україну, це відбувалось навіть у період до її незалежності, багато в чому завдячуючи українській громаді.

Після набуття Україною незалежності все змінилося кардинально. Тепер Україна має насправді багато друзів і підтримку як у Конгресі та адміністрації, так і в експертних установах, в неурядовому секторі. У 2014 році Конгрес протягом восьми місяців прийняв одразу два закони по одній державі – Україні. Це був нечуваний для американської законотворчості факт.

Водночас, як людина, яка знайома з усією еволюцією українського питання, я можу сказати, що підтримка з боку Конгресу була завжди потужною. Особисто я вважаю, що Україна не має у світі кращого друга ніж Америка.

РЕСПУБЛІКАНЦІ ЗМІНЮЮТЬ СТАВЛЕННЯ ДО ТРАМПА

– Щойно прийнятий Палатою представників законопроект із санкціями проти Росії сформувався не одразу й, наскільки відомо, він був створений з кількох законодавчих ініціатив. Чому і як це відбувалося?

– На початку цього року існувало кілька версій законопроектів, які стосувалися реагування на агресивну поведінку Москви. Один із них передбачав обмеження повноважень президента щодо скасування санкцій проти Росії, бо існували такі побоювання, враховуючи “дружні” висловлювання Трампа на адресу Путіна. Інші законопроекти стосувалися безпосередньо втручання Росії у вибори в США, заходів із протидії російській пропаганді тощо. Паралельно висувалися окремі ініціативи щодо Ірану та Північної Кореї. Це все було об’єднано згодом в один документ. Так інколи трапляється в Конгресі, але нечасто.

По-правді кажучи, будь-яка адміністрація США сприйматиме критично подібне нав’язування санкцій на рівні закону, наголошуючи, що реалізація зовнішньої політики є їхньою прерогативою. І тому завжди в таких випадках існуватиме опір Білого дому. Наприклад, Акт Магнітського приймався протягом кількох років, переходивши з однієї в іншу сесію Конгресу, коли щоразу попередні результати голосувань скасовувались й доводилося затверджувати документ по-новому.

Що стосується нинішнього законопроекту, то протягом перших кількох місяців президентства Трампа, враховуючи його погляди в бік Росії, деякі республіканці спочатку стримували свою критичну позицію до Москви. Не те, щоб вони підтримували позицію Кремля й не розуміли, що таке Росія, але спочатку вони виявляли певну обережність, уникаючи очевидно якогось негативного ставлення до них з боку нового президента.

Але протягом останніх місяців, чим більше з’являлося заяв у межах розслідування Конгресу щодо можливості змови між кампанією Трампа з Росією, тим більше республіканців почало змінювати своє ставлення до президента. Зараз Дональд Трамп має найнижчий рейтинг підтримки за перші півроку президентства, ніж будь-який попередній глава Білого дому. Через це можна сказати, що, наприклад, у лютому прийняття цього законопроекту було би неможливим, але сьогодні ми бачимо майже одностайну підтримку в обох палатах Конгресу США.

– Іншими словами, Трамп невпинно втрачає підтримку республіканців, у своїй же партії?

– Абсолютно, й нинішній законопроект – дуже яскравий приклад такої тенденції. Це є величезною політичною поразкою глави Білого дому. Демократи перебувають у жорсткій опозиції до нього, але також багато республіканців відчувають втрату довіри до Трампа, оскільки виступили за скорочення повноважень президента по російських санкціях. Це не обмежується російським питанням, це відбувається в більш широкому масштабі.

СКЛАДНОЩІ В СЕНАТІ ТЕОРЕТИЧНО МОЖЛИВІ

– Якою буде наступна процедура затвердження законопроекту? Чи мусить Сенат знову переголосовувати його, враховуючи те, що він це вже робив у червні, й чи може щось змінитися при цьому?

– По-перше, голосування в Сенаті у червні було визнано поза процедурою. По-друге, до санкцій проти Ірану і Росії, які голосувалися у верхній палаті, були додані санкції проти Північної Кореї. Крім того, відбувся ряд інших незначних змін. Через це законопроект буде знову проходити процедуру голосування в Сенаті, хоча вона може відбутися як звичайна формальність.

Самі сенатори в більшості не висловлюють якихось заперечень чи занепокоєнь. Хоча треба також враховувати, що у них на розгляді зараз перебуває більш складний законопроект – щодо зміни існуючої системи медичного страхування Obamacare.

Найпростішим сценарієм було би затвердження варіанту законопроекту із санкціями, прийнятого Палатою представників, без будь-яких змін. Я чув багато висловлювань і сподівань, що так і станеться. Якщо ж виникнуть серйозні заперечення, тоді документ потрібно буде узгоджувати, але часу для цього залишається дуже мало: з початку наступного тижня Палата представників уходить на літні канікули. Насправді важко сказати, чи затягнеться подальший процес, або ж буде все прийнято швидко. Все залежить від багатьох факторів. Після того, як Конгрес ухвалить законопроект, він має відправити його на підпис президенту.

ЧИ МОЖЕ ТРАМП ЩОСЬ ЗМІНИТИ?

– Наскільки вірогідно, що Трамп спробує накласти вето на документ, наприклад, щоб виграти час для складних переговорів з росіянами щодо повернення дипломатичних дач, які потрапили під санкції наприкінці минулого року?

– Я думаю, що застосовувати вето абсолютно не в інтересах Трампа. Якщо він скористається цим правом проти законопроекту, який отримав таку значну підтримку обох партій і в Сенаті, і в Палаті представників, це надзвичайно негативно відобразиться на його підтримці серед республіканців. Крім того, це було би додатковою політичною поразкою президента, оскільки тоді Конгрес знову продемонстрував би свою перевагу над Білим домом.

Після того, як документ поступить на підпис президенту, він матиме в розпорядженні десять днів, щоб прийняти рішення про його затвердження чи не затвердження. Якщо Трамп не підпише законопроект протягом цього терміну, він автоматично набуває чинності закону.

Президент у цьому питанні до певної міри припертий до стіни, хоча нічого не можна виключати з огляду на непередбачуваність Трампа.

РОЗСЛІДУВАННЯ ПО РОСІЇ Й УОТЕРГЕЙТ

– Сьогодні можна почути багато порівнянь нинішнього розслідування можливих зв’язків кампанії Трампа з росіянами із Уотергейтським скандалом 1974 року, який завершився відставкою президента Ніксона. На ваш погляд, наскільки все серйозно зараз?

– Уотергейтський процес дійсно супроводжувався серйозним розслідуванням, але він також забрав чимало часу – два повних роки, починаючи від самого інциденту з викриттям прослуховування штабу кандидата від демократів у червні 1972 року, завершуючи відставкою Річарда Ніксона.

Судити про те, наскільки серйозно все відбувається зараз, поки зарано. Нам відомо далеко не все. Розслідування досі тривають, а озвучені звинувачення у втручанні Москви у президентські вибори та можливої змови кампанії Трампа з росіянами ще не підкріплені достатніми доказами. Якщо ж ці найгірші сценарії підтвердяться, то не можна виключати, що наслідки для президента будуть більш серйозними, ніж у справі Уотергейта. Тому треба почекати результати розслідувань.

Розмовляв Ярослав Довгопол, Вашингтон

Орест Дейчаківський, колишній політичний радник Гельсінської комісії США: Санкції проти Росії – це сильний меседж Конгресу для Трампа