НАК «Нафтогаз України» розпочав перший етап боротьби за майже $27 млрд у протистоянні з «Газпромом». Протягом судових слухань, які триватимуть з 25 вересня по 10 жовтня, Україна буде доводити законність своїх вимог щодо контракту купівлі-продажу газу у арбітражному суді Стокгольма. Другий етап слухань, який стосується транзитного контракту, припаде на листопад 2016 року. Проте, якщо претензії «Нафтогазу» щодо транзиту значно виходять за рамки контракту, то саме у питанні купівлі-продажу газу в України доволі високі шанси внести зміни у контракт. Водночас, це не буде тотожно перемозі у суді.
«Урочиста» та показово м’яка посадка делегації «Нафтогазу» до відльоту у Швецію для судового процесу у Стокгольмі – це лише красива картинка. Реальність судового процесу для України може виявитися «жорсткою посадкою». Власне, насамперед варто акцентувати увагу на тому, що Стокгольмський арбітраж розглядає справи виключно з позиції букви домовленостей сторін. А не бачення ситуації очима однієї із фігурантів контракту. Власне, саме так вчинив «Нафтогаз», який по-своєму трактує умови договору. Хоча ними якраз передбачено, що це питання належить до компетенції суду у Стокгольмі.
Із загальної суми у $27 млрд «Нафтогаз» вимагає від «Газпрому» більше $14 млрд у якості «компенсаційного» або «ретроактивного» платежу. Фактично «Нафтогаз» розраховує на те, що суд затвердить середню ціну на газ для України протягом 2011-2014 років на рівні $250 за 1000 куб. м. Відповідно, $14 млрд – це різниця між ціною за газ, яку Україна платила «Газпрому» у цей період, та ціною, яку «Нафтогаз» називає ринковою та вигідною для України.
І це відразу можна зарахувати до першого «як сильної, так і слабкої» перемовної позиції. За наявною інформацією, суд Стокгольма може розглянути невідповідність формули, яка визначає ціну на газ, сучасним умовам роботи газового ринку. Це дійсно означатиме перегляд газової ціни. Але такий перегляд може стосуватися лише окремих періодів кожного року. Не на користь «Нафтогазу» – і поставки блакитного палива з ЄС, оскільки з 2012 року європейські розцінки не особливо відрізнялися від російських. І зниження може скласти як 5%, так і 30%.
Наявний досвід судових процесів між європейськими компаніями та «Газпромом» засвідчує тенденцію перегляду ціни газу та погодження ретроактивних виплат фактично у 95% випадків лише після досягнення позасудового компромісу сторін. У судовому ж порядку Стокгольмський арбітраж ухвалював лише часткове рішення щодо невеликої італійської компанії Edison, яка купує близько 2 млрд куб. м газу у «Газпрому». І в цьому випадку компанія отримала зниження ціни газу на 30%.
Якщо відштовхуватися від максимального зниження, то вже з дати набрання чинності рішенням арбітражу «Нафтогаз» може розраховувати на ціну від «Газпрому» на рівні не нинішніх $167, а $116. Звичайно, зараз цінові позиції знаходяться на своєму «дні». Але навіть якщо орієнтуватися на ціну у $400, то її зменшення дало би можливість купувати газ по $280.
Водночас, наявна інформація дає підстави стверджувати, що суд не зможе суттєво змінити формулу ціноутворення – і здешевлення буде в коридорі традиційних для «Газпрому» 7-10%.
У «Нафтогазі» апелюють до підтримки юридичної компанії Wikborg Rein, яка отримала перемогу у справі RWE Transgaz проти «Газпрому». Щоправда, справа слухалася у Міжнародному арбітражному суді Відня, який керується іншими юридичними принципами при розгляді справ, ніж Стокгольмський арбітраж. Тому назва компанії не гарантує перемогу.
Другою скоріше слабкою, ніж сильною позицією можна вважати рішення «Нафтогазу» в односторонньому порядку припинити виконання договору з «Газпромом». Нагадаємо, у 2014 році компанія самостійно вирішила, що оплатить частину газу по визначеній ціні у $268 за 1000 куб. м. «Нафтогаз», безумовно, намагається подати такий свій крок як вимушений – в умовах загострення конфлікту із «Газпромом».
«Позиція України, що загальний обсяг газу ми можемо оплачувати за ціною $268. «Газпром» може розцінювати це по-своєму, але наша позиція така, що за вже доставлений в Україну газ будуть платити за ціною $268. Таким чином, надані в минулому обсяги природного газу українською стороною враховуються за ціною 268 доларів», – заявляв у жовтні 2014 року український прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.
Варто зауважити, що жодна із європейських компаній не ризикнула вчинити так, як «Нафтогаз». Компанії виконували навіть дискримінаційні умови контракту до кінця їхнього терміну дії, або початку до переговорів із «Газпромом», або ж – до відповідного судового рішення. Відповідно до світового досвіду, суд враховуватиме такий крок НАКу як невиконання договору і свідоме порушення його умов.
Третьою «і сильною, і слабкою» позицією «Нафтогазу» є впевненість у тому, що суд обов’язково перегляне норму «бери або плати» – аж до її повного скасування. Водночас, попередня інформація свідчить, що суд не планує обмежувати права «Газпрому» як видобувника газу. Мова може йти про зниження обов’язкового обсягу купівлі газу із 42 млрд куб. м до 20 млрд. куб. м.
З одного боку, таке зниження буде суттєвим – подібних прецедентів історія російсько-європейських відносин не знала. На прикладі вже згадуваної RWE Transgaz у кращому випадку пом’якшення умов «бери або плати» може складати 15% – з 9 до 7 млрд куб. м. З іншими європейськими компаніями «Газпром» змінював цей принцип у позасудовому процесі максимум на 10%.
У випадку «Нафтогазу» постане питання: як Україна використовуватиме російський газ обсягом 20 млрд куб. м, якщо вже зараз вона може імпортувати максимум 16-18 млрд куб. м? Це, зокрема, може стати причиною відмови від реверсного газу.
Четвертою більш слабкою, ніж сильною позицією є відмова суду Стокгольму брати до уваги «політичну» складову відносин України та Росії. Наявна інформація підтверджує ігнорування судом апеляції «Нафтогазу» до військових дій на Донбасі та втрати Криму. Також у ході слухань суд не планує брати до уваги зниження споживання газу промисловими об’єктами як аргумент для повної відмови від поставок газу з Росії.
За даними юристів, що брали участь у підготовці матеріалів для Стокгольмського суду в інших випадках, суд є аполітичним та розглядає справи з позиції, що сторони договору або залишаються учасниками виробничого процесу, або втратили можливість виконувати свої зобов’язання. Адже якщо компанія не є банкрутом, не заявила про свої фінансові проблеми і продовжує відносини та залишається учасником договірних відносин, то вона несе і відповідальність за укладення договору.
П’ятою більш сильною, ніж слабкою позицією «Нафтогазу» є очікування від суду рішення щодо реекспорту російського газу «Нафтогазом». Тим часом досвід інших європейських компаній демонструє тенденцію щодо погодження «Газпрому» на реекспорт, але за умови збільшення обсягу газу «бери або плати».
Чи потрібно таке Україні в умовах суттєвого зниження споживання газу промисловістю, відсутності поставок газу на неконтрольовані території Донбасу, відсутності гарантованого ринку продажу для «реекспортного» газу, а також власних планів збільшення видобутку газу? Малоймовірно, що це буде ефективне рішення. Але наявна інформація засвідчує, що суд може погодитися на зняття обмеження такого реекспорту.
Проте, чим ближче до судового вердикту Стокгольмського арбітражу, тим менше у «Нафтогазі» демонструють упевненість у перемозі та абсолютній правоті. Востаннє голова правління НАКу Андрій Коболєв визнав, що компанія готується також і до «плану Б» або програшу у суді: «У нас є «план Б», який, природно, ми не маємо права розкривати. Але аудитори, які оцінювали ризик за трьома варіантами – нічия, перемога і програш, підрахували, що чисельна ймовірність перемоги вище 50%. Тому ми відчуваємо себе відносно впевнено. Якби ми себе впевнено не відчували, то використовували б іншу тактику дій. Але, з огляду на важливість всього цього, команда «Нафтогазу» планує найближчі півтора місяці присвятити максимум часу саме Стокгольму», – зауважив він.
Страх «Нафтогазу» перед поразкою, насамперед, пов’язаний з іншою частиною судового процесу, яка стосується транзиту газу. У ній аргументи НАКу є суттєвіше слабшими ніж у випадку про договір купівлі-продажу газу.
За інформацією Forbes, «планом Б» є не що інше як повторення кроку Литви, яка у червні програла у Стокгольмському суді позов до «Газпрому». Суд Стокгольма відхилив позов Литви до російської компанії з вимогою 1,4 млрд євро компенсацій за «несправедливі» ціни на газ. При цьому Міненерго Литви пошкодували, що арбітраж не побачив обґрунтованих аргументів, визнав термін «правильна ціна» абстрактним і вирішив, що вимога поставки газу за найнижчою ціною є беззмістовною. Не дивно, що Литва пішла на дивний крок і вирішила опротестувати рішення Стокгольмського арбітражу в одному із судів Швеції. До речі, випадок Литви нагадав, що «Нафтогаз» також сам визначив «об’єктивну» ціну на російський газ.
Зрештою, поки що триває лише перший етап судового розгляду позову України до Росії. А тому друга, «транзитна» частина буде більш демонстративною в оцінці того, хто дійсно виграє, а хто програє у справі «Нафтогаз-Газпром».
The Author
Comments