Сергій Сидоренко

В середу пізно ввечері Клімкін та Порошенко повідомили важливу новину зі Страсбурга. Комітет міністрів Ради Європи (КМРЄ), тобто ключовий орган цієї міжнародної організації, ухвалив перше від 2014 року окреме рішення щодо Криму.

Навіть ті формулювання, що пролунали в офіційних заявах, не залишили сумнівів: рішення нерядове.

Щоправда, дивним було те, як саме Україна дізналася про цю новину. Напередодні не було жодного анонсу щодо розгляду кримського питання; заяви міністра та президента з’явилися вже після дев’ятої вечора, роз’яснення МЗС – ще пізніше, хоча комітет міністрів зазвичай не проводить свої засідання проти ночі.

Складалося враження, немов перемогу хочуть “сховати” від читача.

Звісно, справжня причина була іншою.

“Європейська правда” розібралася, що затвердили у Страсбурзі, як це рішення допоможе нам у подальших судових процесах, а також з’ясувала, чому до останнього моменту не було впевненості, що рішення ухвалять.

“Викреслити все!”

Подробиці дискусії, що точаться у форматі КМРЄ, а також детальні результати голосування ніколи не розкриваються – учасники комітету міністрів поважають принцип “закритих дверей”.

Джерела ЄвроПравди кажуть лише, що “кримське рішення” підтримала переважна більшість членів Ради Європи, більше 40 країн. За даними джерел, лише дві держави проголосували проти – як, власне, і на всіх голосуваннях з українського питання після початку російської агресії. Але підтримка, близька до одностайної, не означає, що рішення було аж надто просто ухвалити.

Показова деталь: український проект не вносили до порядку денного ані останнього, ані попередніх засідань, хоча відомо, що він вже кілька тижнів був готовий до розгляду.

3 травня, коли його знову спробували “викреслити з планів”, у засіданні КМРЄ навіть довелося робити перерву для консультацій кількох послів зі столицями. Саме через це зустріч Комітету міністрів, що почалася о 10 ранку, затягнулася до пізнього вечора.

Посол України в РЄ Дмитро Кулеба в розмові з ЄвроПравдою відмовився коментувати дані про голосування, але підтвердив: спроби зірвати голосування справді мали місце.

“Росіяни до останнього не вірили, що ми узгодимо цей текст, була потужна боротьба проти його ухвалення. Ухвалення рішення кілька разів переносилося і навіть цієї середи розіграли комбінацію задля того, щоби зняти питання з розгляду. Але РФ програла. Справа в тому, що тема Криму є настільки очевидною, що навіть симпатики Москви у відкритій дискусії не наважувалися заперечити вину Росії чи спростувати порушення прав людини”, – пояснив він.

Як і на слуханнях в Суді ООН у Гаазі, про які ЄвроПравда детально писала, Росія не стала воювати з окремими положеннями в українських пропозиціях, зробивши ставку на боротьбу за те, щоби українську пропозицію взагалі не виносили на голосування.

Кулеба поділився згадкою про те, як завершилася спроба обговорити з РФ їхні зауваження до українського проекту: “Дипломат однієї країни переказав мені, що позиція росіян була такою: не вносити правки, а видалити весь текст”.

Впевненість росіян у тому, що ця тактика спрацює, була небезпідставною. Однією з підстав є той факт, що головуючою країною в КМРЄ нині є дружня до Росії держава – Кіпр. А роль головуючого у формуванні порядку денного засідання є справді вагомою. “Я надзвичайно вдячний кіпрському головуванню за те, що за такої складної ситуації вони залишилися вірними принципу територіальної цілісності та верховенству прав людини. Це дійсно вчинок, особливо враховуючи рівень їхніх відносин з РФ та вкрай складний процес возз’єднання Кіпру, який нині триває”, – зауважив дипломат.

То що ж ухвалили у Страсбурзі? Англійську версію рішення оприлюднили в четвер.

У наступному розділі – його переклад з кількома коментарями редакції, а ще нижче – пояснення того, чому дане рішення допоможе Україні в Гаазі.

* * * * *

Ситуація в Автономній Республіці Крим
та місті Севастополь (Україна)

Представники (країн-членів Ради Європи),

Посилаючись на свої попередні рішення щодо України,
Підкреслюючи, що незаконна анексія Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь (Україна) кидає виклик миру та демократичній безпеці в Європі,
Підтверджуючи свою відданість принципам мирного розв’язання конфліктів, незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України у межах міжнародно визнаних кордонів та дотриманню прав людини та основоположних свобод,
Посилаючись на Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН 71/205 від 19 грудня 2016 року “Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)”,

1.           Підтвердили засудження незаконної анексії Автономної Республіки Крим та міста Севастополь (Україна) Російською Федерацією і наголосили, що це є порушенням міжнародного права, яке не може створювати підстав для будь-яких змін їхнього статусу;

2.           Закликали Російську Федерацію дотримуватися усіх своїх зобов’язань відповідно до застосованих норм міжнародного гуманітарного права і міжнародного права в галузі прав людини, включаючи Європейську конвенцію з прав людини, а також принципів і стандартів Ради Європи;

(Прим.ЄП: цей та наступний пункти є особливо важливими. По суті, КМРЄ визнав відповідальність Росії за порушення прав людини в Криму, попри те, що юридично півострів лишається територією України. Попереду – чимало позовів до Європейського суду з прав людини, і Суд, без сумніву, буде враховувати цю норму.)

3.           Наполегливо закликали Російську Федерацію вжити усіх необхідних заходів для дотримання прав людини в Криму і негайно припинити порушення цих прав, в тому числі позбавлення свободи слова, свободи мирних зібрань, свободи віросповідання та переконань, дискримінаційні заходи і практики, довільні затримання, тортури та інші види жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, а також репресії щодо осіб, які належать до меншин, в тому числі і кримських татар, а також українців і осіб, що належать до інших етнічних і релігійних груп;

(Прим.ЄП: рішення КМРЄ офіційно визнає той факт, що РФ застосовує тортури та репресії проти меншин, в тому числі – спрямовані проти кримських татар та українців.)

4.           Закликали провести повне, прозоре та неупереджене розслідування усіх повідомлень про порушення прав людини, щоб притягнути винних до відповідальності;

5.           Підкреслили, що рішення суду про визнання Меджлісу кримськотатарського народу екстремістською організацією і заборона його діяльності, а також заборона лідерам Меджлісу в’їзду до Криму серйозно порушують права кримських татар і підлягають скасуванню;

(Прим.ЄП: даний пункт зробив рішення КМРЄ другим міжнародним документом, після припису Суду ООН, який чітко та безальтернативно вимагає відновити діяльність Меджлісу, що став жертвою російських репресій.)

6.           Наголосили, що в Криму повинно бути створене безпечне і сприятливе середовище для місцевих і міжнародних засобів масової інформації, правозахисників і неурядових організацій, що дозволить висловлювання думок і поглядів у суспільстві без будь-якої дискримінації відповідно до норм, принципів і стандартів, викладених в Європейській конвенції про захист прав людини та інших відповідних документах Ради Європи;

7.           Повторно закликали до надання повного і необмеженого доступу до Кримського півострова всім правозахисним органам Ради Європи, в тому числі комісару з прав людини, щоб вони мали можливість здійснювати спостережну діяльність безперешкодно і в терміновому порядку відповідно до своїх мандатів реагувати на погіршення прав людини і основоположних свобод; у зв’язку з цим запропонували генеральному секретарю продовжувати діалог з усіма зацікавленими сторонами;

8.           Привітали зусилля генерального секретаря, спрямовані на сприяння діалогу між омбудсменами України і Російської Федерації, і подальшу передачу групи в’язнів з Криму;

(Прим. ЄП: йдеться про ув’язнених, які побажали відбувати залишок терміну покарання в Україні.)

9.           Запропонували комісару Ради Європи з прав людини розглянути питання про вжиття заходів у розвиток його доповіді, що ґрунтується на даних, отриманих за результатами його візиту до Криму у вересні 2014 року, і здійснити оцінку поточної ситуації з правами людини і основоположними свободами на півострові;

(Прим. ЄП: Україна здавна просуває ідею про те, що Крим має відвідати Комісар з прав людини. Минулого разу він був на півострові у вересні 2014 року і ця поїздка принесла Росії виключно головний біль: він повідомив про системні порушення прав людини самопроголошеною кримською владою. Рішення КМРЄ спонукає Комісара активніше діяти в цьому напряму.)

10.         Закликали до повного виконання Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 71/205 від 19 грудня 2016 “Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (Україна)”;

11.         Вирішили повернутися до питання щодо ситуації в Україні восени з перспективою ухвалення комплексного рішення в світлі обговорення нового Плану дій для України.

(Прим.ЄП: за півроку в Страсбурзі відбудеться новий бій з росіянами; щоби уникнути ще більш жорсткої критики, РФ довелося б виконати приписи даного рішення.)

Чому це важливо?

Ще в середу ввечері під новинами про рішення КМРЄ вже з’явилися коментарі російських користувачів на кшталт “Рада Європи щось вимагає? Нехай вимагає скільки завгодно”.

Так, ми від початку писали: хоча Комітет міністрів Ради Європи виносить зобов’язуючі рішення, та не має інших засобів покарання країн-членів за їх невиконання, окрім політичного тиску. Але це жодним чином не означає, що рішення КМ стають неважливими.

Чи не найяскравіша ілюстрація – вплив рішення КМРЄ на судові процеси у справах “Україна проти Росії”.

Ми вже згадали про зв’язок із рішеннями ЄСПЛ; варто наголосити на цьому ще раз. Громадяни, які живуть у Криму (в українському Криму!), цілком можуть подати у Страсбурзі позови проти України через те, що Київ не забезпечує дотримання їхніх прав. І це – не пуста небезпека. Але тепер є значно більше впевненості, що Суд підтримає українську позицію: Крим лишається частиною нашої держави, але відповідальність за дотримання прав людини є обов’язком Росії, яка контролює “де-факто владу” на території півострова.

Та й це не все.

Хоча в заявах МЗС про це не згадують, та нескладно дійти висновку:

робота над кримським рішенням КМРЄ невипадково збіглася у часі із судовим процесом в Гаазі.

Нагадаємо, про що йдеться у п. 3 страсбурзького рішення.

Комітет міністрів майже одноголосно визнав, що Росія здійснює “порушення прав, в тому числі позбавлення свободи слова, свободи мирних зібрань, свободи віросповідання та переконань, дискримінаційні заходи і практики, довільні затримання, тортури та інші види жорстокого, нелюдського поводження або такого, що принижує гідність, а також репресії щодо осіб, які належать до меншин, в тому числі й кримських татар, а також українців“.

Це майже дослівно повторює звинувачення, що лунають у Гаазі, в процесі “Україна проти РФ”!

Те, що Рада Європи юридично не пов’язана із Судом ООН, ситуацію не змінює. За досвідом, гаазький суд бере до уваги позицію інших міжнародних інституції і посилається на них у своїх рішеннях. Зокрема, на рішення органів у структурі РЄ.

Більше того, навіть у нещодавньому проміжному рішенні у справі “Україна проти РФ” Суд ООН послався на рішення низки міжнародних структур. А тому – жодних сумнівів, що останнє рішення зі Страсбурга допоможе нам у Гаазі.

Є й інші позитивні для України наслідки. До прикладу, важливими є пункти про можливий візит комісара з прав людини до Криму; дуже примітним є пункт про потребу відновити діяльність Меджлісу. А ще – зверніть увагу на те, що після кожної згадки про Крим та Севастополь у дужках додано: “Україна”. Досі в рішеннях КМРЄ не було такої практики.

Звісно, це не означає, що Росія виконає всі приписи “вже завтра”, але кожне таке рішення, якщо його не виконати, заганяє Кремль все глибше в ізоляцію.

Саме так працюють міжнародні відносини.

І, насамкінець, варто відповісти на запитання: чи можна було прописати вимоги до РФ краще, жорсткіше, яскравіше? Так, мабуть, можна.

“В первинному проекті рішення було посилання на кримськотатарський народ як корінний народ Криму. На жаль, ми були вимушені поступитися цією згадкою задля збереження рішення в цілому. Я знаю, що кримських татар це непокоїть, і не приховую, що хотілося б більшого”, – розповів, зокрема, Дмитро Кулеба.

Але, на думку автора цих рядків, ми отримали навіть більше, ніж варто було очікувати. Тому цього разу можна говорити про ще одну безумовну перемогу України в Страсбурзі.

http://www.eurointegration.com.ua/articles/2017/05/4/7065329/