Іванна Климпуш-Цинцадзе: Дійсно, це питання готовності Російської Федерації відмовитися від сплати внесків до Ради Європи якраз і стимулювало появу вчорашньої резолюції ПАРЄ, де дійсно пропонується узгоджувати, синхронізувати дії між виконавчим і законодавчим органами Ради Європи. Це є, як мінімум, неприємний момент для України. Але є деякі речі, які вдалося таки українській делегації в плані поправок внести в остаточну версію документу. Йдеться про те, що всі рішення мають ґрунтуватися на попередній резолюції ПАРЄ – Російська Федерація має виконати ті резолюції, щоб повернути делегацію до парламентської зали.

Ми прекрасно усвідомлюємо, що протягом найближчих місяців, до січня 2018 року, буде розгортатися основна як дискусія, так і якісь інтриги, і лобістська робота в рамках ПАРЄ Росією і її «друзями», представниками різних країн, які будуть намагатися повернути делегацію. Але остаточне рішення буде ухвалене в січні 2018-го. Не хочу сказати, що в нас є час для розкачки, але є можливість активно працювати впродовж цього часу. Говорити, що це суцільна поразка стосовно ціннісного підходу, поки що зарано. Але ситуація ускладнена нагнітанням емоційним і в інших напрямках.

– Була серйозна критика закону про освіту з боку різних депутатів, чинних у ПАРЄ. Це теж постанова, яку не можна назвати прихильною до України.

Іванна Климпуш-Цинцадзе: Це не та резолюція, яка може надихати. До грудня 2017 року, поки не буде надано висновків Венеційської комісії, емоції і певна екзальтованість діалогу чи, радше, нападок деяких з наших партнерів на Україну щодо мовної статті освітнього закону виглядає певною мірою маніпулятивно. Кожен депутат, який бере слово на трибуні ПАРЄ, частково спрямовує звернення насамперед на внутрішню аудиторію. Ми це теж маємо розуміти. Виступи і угорських, і румунських парламентарів є певною мірою і для домашнього вжитку, коли вони намагаються представити, що ведуть праведну боротьбу за права нацменшин.

Мовна стаття зазнала певних змін у процесі голосування і внесення поправок у парламенті, видозмінилася у порівнянні з тими консультаціями, які були проведені Міносвіти з представниками нацменшин. Вона стала результатом компромісу. Результат компромісу, який був отриманий на виході, відповідає нашим міжнародним зобов’язанням у рамках тих європейських конвенцій, до яких Україна приєдналася. Нагадаю, у Європі не існує загальноприйнятих стандартів щодо того, в який спосіб ведеться освіта мовами нацменшин. Ні на просторі Ради Європи, ні ОБСЄ, ні навіть на просторі країн ЄС.

– Пані Хортяні, сьогодні міністр закордонних справ Павло Клімкін у Будапешті. Як пройшла ця зустріч? І чи є взагалі можливості для діалогу?

Ярослава Хортяні: Відбулася зустріч у нашій громаді. Ми висловили свою чітку позицію щодо ст. 7 закону про освіту. Вийшов прекрасний закон про освіту, де багато позитивного – вчителям підвищують зарплати майже в три рази, багато чого. Але коли половина України не розмовляє українською мовою, засилля російської, міністр внутрішніх справ Аваков принципово не розмовляє українською, минулого року я міністра Данилюка зловила на майдані Незалежності після параду – розмовляв з українськими студентами російською, я звернула увагу, то він сказав, що «у нас такая страна, что мы говорим на каком языке нам хочется», коли в міністерствах ідемо, а нам «женщина, поставте сумку на стол», тоді для нас ст. 7 – це просто…

Зробити так, що дитина вчиться до 4-го класу своєю мовою і тут – раз і переходить на українську. Вибудувана мережа освіти. В Угорщині така мережа теж є. Наприклад, серби з першого до 12-го класу вчать мову. Все сербською, крім угорської мови і літератури. Серби прекрасно знають дві мови – викладання угорської мови і літератури на такому високому рівні! А в угорців Закарпаття немає нормальних словників, підручників.

Іванна Климпуш-Цинцадзе: Прикро, що Ви погодилися з трактуванням, яке пропонують наші угорські партнери цього закону. Навіть у мовній сьомій статті не йдеться, що із 5-го класу все викладання переходить на українську. Частина предметів з 5 класу викладатиметься українською, а частина – мовою нацменшини. Конкретна пропорція того, скільки якою мовою викладатиметься, має визначити в законі про середню освіту, який зараз у розробці. Наші аргументи ніхто не хоче чути, ніхто не хоче дивитися трохи глибше. Більше того, це буде рішення конкретної школи. Більше того, Україна протягом перехідного періоду працюватиме і над словниками, і над конкретними термінологічними словниками в математичних, природничих науках. Держава готова у це вкладати ресурс.

Дійсно, держава не доопрацювала. Більшість тих же ж угорців Берегівського району Закарпаття не змогли скласти іспит на знання державної мови в принципі, до мінімального рівня, просто до базового рівня. Це унеможливлює їхнє нормальне функціонування в державі. Ми знаємо такі приклади, коли їм складно пояснити україномовному лікарю, які в них симптоми, щоб їх полікували. Навпаки, ця стаття дає більше можливостей для самореалізації кожного громадянина України. Україна ні в якому випадку не намагається обмежити чи принизити права представників нацменшин, а намагається виправити помилку, яку робила держава протягом років, надаючи достатньо можливостей для самореалізації. Ми, виступаючи за підтримку цієї статті (мовної – ред.), насправді захищаємо права нацменшин в Україні… Битва буде непроста. Буде багато маніпуляцій. І російський слід так само буде в цьому.

Ярослава Хортяні: Ст. 7, друга частина цього закону була ухвалена зарано. Коли ми ведемо війну з Росією, ми отримали другий фронт. Угорці Закарпаття кажуть, що вони не проти вивчання. І навіть угорці Угорщини, і уряд кажуть: посилюйте українську мову, давайте більше уроків, професійних вчителів, гарні підручники, як ви так переживаєте, щоб ми знали українську мову. Але український закон був ухвалений так дуже скоро. Перед тим, як ухвалювати, – покажіть, де згода тих організацій нацменшин?

https://www.radiosvoboda.org/a/28790354.html