Американські українці вважають, що загальна чисельність жителів США з українським чи частково українським корінням може сягати півтора мільйона. Результати переписів цю цифру применшують до одного мільйона, бо враховують лише тих громадян, які брали участь в опитуваннях і вирішили своє походження офіційно декларувати.
У загальному морі понад 320-мільйонного населення США українська громада очевидно не найбільша, але досить активна.
Активіст Українського конгресового комітету Америки Андрій Добрянський з Нью-Йорка – один з тих, хто працюють над тим, щоб політики і, зокрема, кандидати на президентську посаду враховували побажання українських американців.
«Коли в Америці змінюється президент чи уряд, то кожен новий має свою думку – змінити санкції чи що-завгодно. Ми би хотіли підтвердити ті санкції, що вже є і ще додати, якщо Росія не вийде з України», – сказав Андрій Добрянський «Голосу Америки», перебуваючи у Вашингтоні для зустрічей з представниками виборчих штабів.
В українському кварталі Чикаго деякі виборці кажуть, що питання України буде для них головним, коли вони визначатимуться за якого кандидата голосувати на президентських виборах.
«Мене найбільше цікавить Україна. Я проживу в Америці за будь-яких обставин, але я думаю це важливо, щоб був президент, який буде підтримувати Україну», – вважає Михайло Кончак.
Інший житель Чикаго Микола Кочерга критично дивиться на дії республіканського претендента: «Трамп взяв собі дорадника, який радив Януковичу і Путіну. З КГБ ми ніякого договору не виграємо. Путін вийшов з тої школи. Якщо Трамп виграє, то не зрозуміє, яка сила у Москві. Його обдурять».
Марія Климчак каже, що відносить себе до тих 4% американців, які не визначилися, за кого голосувати. І між провідними претендентами, на її думку, великої різниці немає: «вони обоє звикли домовлятися на задвірках, хоча для України кращою напевне буде Гілларі Клінтон».
Чимало українських американців дуже скромно оцінюють політичний вплив діаспори. Представниця чиказької громади Ліда Ткачук говорить про слабкість: «Ми не зорганізовані. В нас дуже мало людей, які займаються політикою. Я бачу інші етнічні групи, які вишколюють людей на політику. Ми надто орієнтовані на українське середовище. Нам треба більше цікавитися американською політикою і тоді ми би могли мати більший вплив».
Але вплив таки є. Оскільки у США голосування відбувається окремо в кожному штаті, то концентрація певних груп виборців у певних регіонах наділяє деякі громади важелями впливу на результати. Крім того варто враховувати поєднання інтересів представників низки представників етнічних груп: вихідців з країн Балтії, Польщі та інших країн Східної Європи, каже американський політолог українського походження Адріан Каратницький.
«В 1992 році я опрацював тези про етнічний фактор у виборчій кампанії і передав меморандум виборчій команді, яка займалася зовнішньою політикою пана Клінтона і їздив до Аркансо (американський штат Арканзас – ред.), де ми обговорювали ці питання. Вони тоді побудували мікро-кампанію довкола цих виборців. Це є мільйони людей, до яких можна промовити через питання країни їхнього походження, де це може бути вирішальним. Якщо можна, скажімо, 100 чи 200 тисяч консервативних виборців перелаштувати з республіканського електорату на демократичний, це може бути вирішальним у двох-трьох-чотирьох штатах. Тому я знаю, що ця кампанія Клінтон вже обговорює ці питання».
Серед штатів, де голоси американців українського походження можуть впливати на результати виборів називають Огайо, Пенсильванію, Вісконсин, Іллінойс і деякі інші, де політична ситуація неоднозначна.
Тобто ті штати не є ні так званими «червоними» – колір Республіканської партії, ні однозначно «синіми» – колір демократів.
Андрій Добрянський називає ті штати фіолетовими: «І кандидатам треба знати, де живуть українці, то, можливо, про НАТО говорити чи про допомогу Україні і шукати якийсь вплив».
Українська громада США не може похвалитися вагою єврейського політичного лобі. Єврейська діаспора в Америці, що нараховує приблизно 5 мільйонів, відіграє важливу роль у тому, що Ізраїль є найбільшим отримувачем американської допомоги, і країна має повну підтримку США, коли йдеться про питання оборони і безпеки.
Проте українці можуть похвалитися більшою активністю та впливом, ніж деякі інші чисельніші етнічні групи американців.
Недолік в тому, що активність американських українців не завжди політична, каже Микола Кочерга: «Прикро вам сказати, що вплив української діаспори обмежується тим, що дуже мало українців реєструються на вибори, а ще менше голосують. А в американській політиці, якщо ви не голосуєте, то на вас політики не дивляться як на силу».
Однією з проблем української громади у США є розпорошеність. У такій величезній країні бути згуртованою політичною силою непросто. Але, як це буває часто, людей згуртовує біда.
Революція гідності і агресія Росії активізували багатьох – навіть тих американців, у кого від українськості залишилися лише отримані у спадок дивні прізвища і пристрасть до борщу з варениками.
«…Українці через певні покоління перетворюються на типових американських виборців, преференції яких можна легше прогнозувати на підставі освіти і дислокації. Вони стають більш американізовані. Але я також відчуваю, що коли постав Майдан, коли американські ЗМІ описували війну, то це привабило увагу і тих американізованих українців. Тому певні сигнали головних кандидатів на ці питання будуть впливати на вибір значної частини того понад мільйонного етносу», – вважає Адріан Каратницький.
The Author
Comments