Творець фестивалю Atlas Weekend і господар київського клубу Atlas – про сильні і слабкі сторони вітчизняної музичної індустрії.

З 8 по 10 липня на столичному ВДНГ буде творитися щось божевільне. Близько 130 артистів з більш ніж десяти країн виступлять на п’яти музичних сценах. Ще близько двадцяти проектів (театр, поезія, кіно) будуть представлені на спеціальній арт-сцені. Все разом це називається фестивалем Atlas Weekend. Детальний розклад та подання учасників ви можете знайти в спеціальному розділі на нашому порталі, присвяченому цій події.

Описане вище – це матеріалізація бурхливої фантазії Дмитра Сидоренка. Вже близько десяти років він – важлива фігура у вітчизняному музичному процесі. Сфера його активності постійно розширюється: колись це було лише концертне агентство ПМК, на сьогодні це ще й клуб Atlas зі своїм опен-ейр-братом Roof (розташованому на даху будівлі на вулиці Січових Стрільців), і фестиваль Atlas Weekend. Дебютувавши в минулому році, фест відразу позначив своє особливе місце на карті – це концертний форум, який презентує всі плюс-мінус мейнстрімові прояви молодої української сцени. У цьому році – в комплекті з яскравими іменами з Заходу: до нас вперше приїдуть Nneka, Kwabs і ще кілька артистів.

Дмитро Сидоренко: “Чекаємо на гарну погоду. Про всяк випадок, дізнаємося, скільки коштує розгін хмар”

Наскільки Сидоренко любить свою справу, помітніше за все, коли він розповідає про плани. Ми прогулюємося по простору Roof, і Діма як справжній хазяїн розписує: «Тут я хочу басейн з гіркою зробити. Це влітку. А взимку буде каток. Так, каток на даху. А ось там ми збираємося ліфт встановити, щоб відвідувачі відразу потрапляли нагору, не заходячи в будівлю». Він по-справжньому стурбований тим, щоб в Києві з’явилося місце, де людям буде максимально добре. Він легко визнає, що до цього – ще працювати і працювати.

Ліфт, каток – це майбутнє і прожекти, а ось другий Atlas Weekend – без п’яти хвилин реальність. Фестиваль, який, в разі успіху, може стати ще одним позитивним прецедентом в музичній історії України. І ще одним кроком до апгрейду ВДНГ – арт-простору, який ми отримали в спадок від СРСР.

• ВДНГ – територія, куди вже заходив ГОГОЛЬFEST і де минулої зими обживався СТБ зі своєю «Зимової країною». Що ти і твоя команда пропонує цьому простору крім сцен з музикантами?

Ми намагаємося максимально обіграти цей простір. Наприклад, в покинутому напівзруйнованому будинку між двох озер на околиці території ВДНГ ми разом з Владом Троїцьким зробимо зону ГОГОЛЬFEST. У Троїцького виникло безліч геніальних ідей, як це змінити на краще. Цю ж локацію, яку не використовував ніхто вже років 20-30, ми облаштуємо для нічної вечірки. Зробимо підсвічування і влаштуємо там нічний рейв. Ми спробуємо використовати всю структуру ВДНГ. Була ще ідея зробити маппинг на павільйонах, але в цьому році ми не встигли її реалізувати, відклали на наступний.

• Хто займався селекцією і склав цей величезний список лайнапу з 130 артистів?

В основному, я. Але мені допомагали і кілька людей з нашої команди. Не всіх, кого збиралися, змогли привезти. Зірвалися пару крутих привозів на хіп-хоп-сцену. Але ми не здаємося, спробуємо їх привезти наступного року.

• У січні сорока приносила мені на хвості інформацію про те, що Atlas Weekend вів перемовини з Земфірою. Це правда?

Правда. Ми вели перемовини. Але подробиць про це я говорити не хочу. Це конфіденційна інформація.

• Те, що Sinoptik – одна з ключових груп цього року, стало ясно ще на початку квітня, коли вийшов їх альбом. Ти не встиг з ними домовитися?

Я в якийсь момент переключився на західних учасників, і не приділив належної уваги нашій сцені. З іншого боку, у нас в програмі вже на початку року було стільки українських артистів, що не для всіх, з ким ми домовлялися, знайшовся час в денному розкладі. Тому ми зробили нічну live-сцену. Так що ми беремо Sinoptik собі на замітку на наступний фестиваль. Ми трохи перегнули з кількістю артистів.

• Між Main Stage та Central Stage є якась ієрархія?

На Main Stage є артисти, які не збирають і тисячу чоловік на концертах. На Central Stage є ті, на кого приходить по кілька тисяч. Основна різниця в тому, що на Main Stage ми вирішили зібрати різнопланових артистів, зробити якусь «збірку». У зв’язку з цим деякі музиканти з великою аудиторією не потрапили на цей майданчик. І ми їх запланували на інших сценах. Що стосується різниці в технічному райдері між сценами, то вона буде відносно невеликою. Нікому з артистів не повинно бути образливо за те, де він виступає.

Я бачу розвиток. Думаю, ще два-три роки, і у нас з’явиться ще кілька груп, здатних збирати палаци спорту. Посіяні зерна, вони проростають.

• Одвічна проблема для фестивальних слухачів – на двох сценах одночасно грають рівноцінні за рівнем артисти. Ви якось допомагали слухачам не розірватися, складаючи розклад?

Ми дуже старалися зробити так, щоб аудиторія музикантів, які грають паралельно, не перетиналася в глобальному плані. Планували так, щоб публіка збігалася в таких випадках на 10-20%, не більше. Щоб у глядачів був час на переміщення між сценами і своєрідні заняття легкою атлетикою.

Перший Atlas Weekend, 2015 року, відбувся на арт-заводі “Платформа”

• А по акустиці сцени нормально будуть розведені?

Ми ще в січні проїхали на джипах по всій території, провели обчислення. Два тижні все рахували, щоб звукові потоки ніде не перетиналися.

• Всі сцени будуть під відкритим небом? В павільйони не запрошуєте?

Всі. Тільки біля Main Stage буде невелика VIP-зона зі столиками і з накриттям. Все інше – велика фан-зона. Так що чекаємо на гарну погоду. Про всяк випадок, дізнаємося, скільки коштує розгін хмар.

• Думаю, ще жоден фестиваль в Україні не цікавився розгоном хмар.

Думаю, цікавився. Але не розганяв.

Деякі виступи на минулорічному Atlas Weekend проходили під супровід дощу. Але це не лякало глядачів

• Що ти використовував для Atlas Weekend з побаченого на зарубіжних фестивалях?

Тут невеличкий курйоз присутній – я майже не був на зарубіжних фестивалях. Занадто багато справ тут, в Україні. Років десять тому я бачив російські фестивалі, але вони були, по суті, аналогом «Чайки», яка проходила у нас. Але я бачив багато різного відео з зарубіжних фестивалів, у мене серйозна колекція такого матеріалу. Багато читав про це.

• З іншого боку, у тебе погляд не замилений світовими стандартами.

Можливо. Хоча мінус в цьому очевидний – ми можемо зробити помилки, які варто було б передбачити. Але що поробиш – робимо, як робимо.

• Які претензії до першого Atlas Weekend тобі здалися доречними?

Були претензії по туалетах і фуд-кортів. На жаль, це не завжди від нас залежало, але крайнім завжди прийнято вважати організатора фестивалю (посміхається). Так що ми прийняли удари на себе. За музикантами: оскільки ми фестиваль зібрали практично за місяць, у нас не було можливості запросити західних артистів. Тому ми ретельно займалися ними в цей раз.

• Чи плануєте знімати якесь відео на згадку про фестиваль?

У нас буде працювати п’ять-шість операторів, будуть зйомки за допомогою дронів. Деяким артистам будемо знімати повноцінні лайви, від першої до останньої пісні. Так що залишиться багато матеріалу, який допоможе згадувати про фестиваль.

O. Torvald виступатиме на фестивалі за півтора місяці до виходу нового альбому

• Джерело коштів на проведення фестивалю – Atlas плюс спонсори?

Наші кошти, кошти партнерів і спонсорів, а також частина – кредити. Без кожної з цих складових фестиваль був би неможливий в тому вигляді, в якому він відбудеться. Не було б або якоїсь сцени, або якогось артиста.

• Зараз поставлю дивне запитання. Скажи, а навіщо тобі все це потрібно?

Зізнаюся чесно: не заради грошей. Хочеться зробити щось круте, незабутнє і цікаве, пов’язане з музикою. Років десять тому я прийшов в цю сферу, різко змінивши рід своєї діяльності. З тих пір я освоюю різні форми роботи – спочатку промоутерську, потім клубну, тепер ось фестивальну. Хочеться робити те, чого у нас немає. Круті концерти з крутими продакшенами, наприклад. Хочеться розвивати країну в цьому напрямку.

• А з якого середовища ти прийшов в музичне?

Я мав працювати в сфері інформаційної безпеки країни.

Дмитро Сидоренко: “Настає активна фаза розвитку музичного ринку в країні”

• Не виключено, що ця сфера втратила важливого фахівця.

(Посміхається). Може бути. Але, сподіваюся, я компенсую це тим, що роблю для музики.

• Що важливого, по-твоєму, сталося у вітчизняній музиці за рік, що минув після дебютного Atlas Weekend?

Настає активна фаза розвитку музичного ринку в країні. Групи, які раніше були в тіні західних і російських артистів, нарешті, помічені. Вони починають створювати шоу і сильний контент. Їх збори на концертах показують, що попит на це є. У багатьох артистів в порівнянні з минулим роком зросла аудиторія. Люди, які два роки тому відсиджувалися вдома, починають ходити на концерти. Кілька клубів-тисячників в Києві регулярно збирають аншлаги. Це не може не тішити.

• Мені не раз доводилося чути думку, що клубні успіхи українських артистів не особливо впливають на загальну сумну картину у вітчизняній музиці. Що ти про це думаєш?

Розвиток зараз відбувається не на рівні палаців спорту і стадіонів. Дійсно, груп, які здатні збирати такі зали, у нас поки що не багато. Але клуби-тисячники – це вже інший рівень в порівнянні з тим, що було. Дванадцять років тому українські групи збирали «Барви» (відомий київський клуб з великою історією і скромними розмірами – ред.), потім клуб «Торба», потім «Ринг». Це поетапний розвиток. Триста, п’ятсот… А тепер чимало груп, здатних зібрати тисячу глядачів. Я бачу розвиток. Думаю, ще два-три роки, і у нас з’явиться ще кілька груп, здатних збирати палаци спорту. Посіяні зерна, вони проростають.

• І глядачі вже починають звикати, що 200 грн. за не найвідомішого українського артиста – це нормально.

Це так. А вітчизняні артисти звикають до того, щоб просити все більше і більше гонорар за виступ. Але музикантів можна зрозуміти. Хтось хоче собі купити хороші мікрофончики, які в доларах чимало коштують, зняти кліпи, зробити зведення запису на Заході, і так далі.

ONUKA – учасник обох фестивалів Atlas Weekend

• Система промо концертів і продажів квитків в останні роки різко змінилася завдяки Інтернету. Легше стає цим займатися?

Звичайно, тепер не треба бігати з квитковими квотами по театральним касам. Розкрутка концерту через соцмережі допомагає економити на рекламі заходів. Я згадую, як десять років тому бігав клеїв афіші по місту і залазив в музичні мережеві форуми, щоб створити відповідну тему – ці часи, на щастя, безповоротно минули.

• Питання по клубу Atlas. Скажу чесно, я давно не в захваті від звуку.

Скажу чесно, я теж. Ми влітку збираємося його міняти. На цьому звуці відіграли сотні, якщо не тисячі груп, в тому числі дуже крутих. Наприклад, Стів Вай, Papa Roach… Але у всього свій термін придатності, динаміки зношуються. Тому ми збираємося після фестивалю ставити новий звук. Думаю, він буде самий топовий в Києві. В Atlas і крім звуку є що виправляти і вдосконалювати.

• У столиці є клуб, де ти відчуваєш себе абсолютно комфортно?

Ні, такого у нас ще немає. Є кілька закладів, включаючи Atlas, на рівні 4 балів з 5. Максимум, 4+. Навіть до рівня 5- ніхто не дотягує, на мій погляд.

 За час між першим та другим фестивалем у проекта The Maneken вийшло два нових міні-альбоми

• Відносини між власниками клубів в Києві – це жорстка конкуренція або міцна дружба? Чого в них більше?

Ані те, ані інше. Просто конкуренція. Для мене жорстка конкуренція – це або нереальний демпінг з чиєїсь сторони, або палки в колеса іншим гравцям ринку. Цього у нас немає. Є звичайні робочі процеси. Мене нічого не лякає. Сподіваюся, господарів інших клубів теж. Підкилимних ігор немає, а дрібні плітки – не беру до уваги.

• У тебе є відчуття, що в країні формується певна спільнота, музичне середовище?

Ми якраз плануємо восени запуск простору, який буде сприяти формуванню такого середовища. Він має назву Music Hub. Ми створюємо його спільно з Максимом Плахтієм, власником компанії Karabas. Плануємо стартувати у вересні, і будемо раді бачити у себе всіх конкурентів. Ми будемо цілеспрямовано розсилати запрошення, дзвонити. Хотілося б, щоб в цьому просторі відбувалося спілкування між усіма гравцями галузі. І щоб це спілкування стимулювало розвиток. На сьогодні галузь роз’єднана. Буває, коли якісь питання краще вирішувати збираючись всім разом. Тобто це в першу чергу соціальний проект. Ми збираємося з часом створити в ньому і освітню складову. Щоб люди, які хочуть працювати на благо нашого шоу-бізнесу, могли отримувати в Music Hub нові знання.

 Хоча перший Atlas Weekend був підготовлений лише за декілька тижнів, він зібрав доволі велику аудиторію

• На твій погляд, чого особливо гостро не вистачає нашій музичній індустрії?

Нема глобального ресурсу, на якому всі могли б висловлювати свою думку і бути почутими. Умовно кажучи, якийсь аналог петицій, які ми можемо писати на сайті Президента. Щоб будь-який слухач міг про щось висловити, за щось проголосувати.

• Це сигнал в сторону музичних медіа, звичайно.

Звичайно. У нас немає галузевого медіа, яке охоплювало б всю Україну і яке читали б у десятках міст. Це особливо гостро відчувається, коли ми влаштовуємо тури по країні. Київ розвивається, тут аудиторія інформована, а поза столицею продати навіть пару сотень квитків дуже непросто. Хочеться, щоб регіони оперативніше підхоплювали тренди. А для цього потрібні авторитетні музичні ЗМІ, які читають.

Дмитро Сидоренко: “О 21.59 у нас в Roof вимикається будь-який звук. Це принципова позиція”

• Так, тут є над чим подумати.

(Посміхається) Тепер, може, я тобі почну задавати питання?

• Ні-ні, це моя робота! Розкажи, наприклад, про ситуацію з Roof, мешканці ж були не на жарт роздратовані. У чому ви прокололися? Або люди перебільшують?

Кожен в чомусь має рацію в цій ситуації. Так, ми пару раз погомоніли. Ми не праві – треба було ідеально ізолювати майданчик, а потім вже проводити заходи. Але ми оперативно відреагували на всі скарги. Не провівши перші кілька концертів, ми не змогли б зрозуміти рівень шуму і незручності для оточуючих. Концерт Monatik виявився більш гучним, ніж ми припускали. Саме після нього пішли злісні відгуки. Досить швидко нам доставили 14 звукопоглинальних панелей, за допомогою яких ми будемо вирішувати проблему. Залучили фахівців з звукоізоляції. Ми зрозуміли, в чому не праві. Норма – 40 децибел – нами виконується. Але ми зробимо все, щоб працювати нижче неї, щоб мешканцям було комфортно.

• А які обмеження по часу ввечері?

О 21.59 у нас в Roof вимикається будь-який звук. Це принципова позиція. Так буде відбуватися завжди, хто б тут не виступав.

Розмовляв Ігор Панасов

Фото: cultprostir.ua

Дмитро Сидоренко: Музика в Україні розвивається не на рівні стадіонів