Відомий український режисер, засновник і незмінний організатор фестивалю “Відкрита ніч” Михайло Іллєнко розповів про демографічний вибух серед наших молодих кіношників через дев’ять місяців після “Відкритої Ночі” та як уже у вісімнадцяте шукає молоді таланти.

– Цього року фестиваль “Відкрита ніч” відбудеться у вісімнадцяте. Розкажіть, будь ласка, чим цьогорічний фестиваль відрізнятиметься від попередніх?

– По-перше, термін проведення фестивалю розширили до 2 днів і 1 ночі. Окрім традиційного фестивального показу, ми покажемо найкращі студентські фільми з Європи, також будуть майстер-класи від провідних українських і європейських митців та фінал пітчингу ідей “The Next Big Thing -2015″ від 1+1 медіа.
Уже другий рік поспіль 1+1 медіа є партнером і співорганізатором фестивалю, а конкурсна програма налічує окремі не тільки традиційні кіно-, а й телевізійні номінації. Чекаємо на ваші роботи до 31 травня.

– А щодо географії фестивалю? Де цього року можна буде доєднатись до перегляду?

Цього року “Відкрита ніч” одночасно відбудеться ще для кількох великих міст країни, в яких запрацюють повноцінні масштабні майданчики. Також, вже в звичному форматі онлайн-трансляції, фестиваль матиме свої осередки у понад тридцяти українських містах, а також у Європі та Канаді.

– Відвідувачам “Відкритої ночі” пропонується не спати всю ніч, а скільки вам – як організатору фестивалю – доводиться не спати напередодні?

– Останній тиждень перед фестивалем доводиться дивитися фільми претендентів і вдень, і вночі. Сімнадцять років поспіль присягаюся, що це – востаннє, адже більша частина фільмів просто не відповідає регламенту. Це вже в останні роки ми збираємо не паперові, а електронні інтерактивні анкети, а хитрість паперових анкет в тому, що їх можна не заповнювати, або пропонувати відбірковій комісії загадкові сигнали.

– Наприклад…

– Наприклад, вся інформація складається з трьох слів: “ЦЕ МІЙ ФІЛЬМ”. При тому на касеті, а пізніше на диску, лише назва фільму і то – не обов’язково. Прив’язати анонімну касету до “ЦЕ МІЙ ФІЛЬМ” і, врешті, решт, з’ясувати, що його хронометраж разів у п’ять більший за обумовлені 20 хвилин… І це все о четвертій ранку шостої безсонної ночі… Здається, що регламент не читає ніхто.

– І що робите з такими загадковими учасниками?

– Для того, щоби розібратися в анкетах і дисках доводилося здійснювати детективний пошук. Кожного разу підтримує надія: а раптом – шедевр? Поступово стоси касет або дисків впорядковуються. Як не приховує претендент своє авторство або невідповідність до регламенту, параметри його фільму фіксуються в анкеті, яку доводиться складати власноруч рядок за рядком, о четвертій ранку шостої безсонної ночі.

– Чи часто учасники виправдовують ваші надії на “шедевр”?

– На кожному фестивалі є фільми, які я відношу до цієї категорії, без перебільшень.

Бувають і нестандартні сюрпризи. Наприклад, стандартний початок: диск в прозорому пластиковому пеналі. До якої анкети він має відношення – невідомо. Треба подивитися фільм від початку до кінця, знайти назву (яку може бути приховано у фіналі) і визначити, для початку, ім’я режисера, хронометраж. Єдина ниточка для пошуків – розмашистий підпис автора червоним фломастером на самому диску. Підпис красивий, але анкетній ідентифікації не підлягає.

За досвідом безсонних ночей знаю, що це ще не гарантія Гран Прі – все було б дуже просто, але раптом? Вкладаю диск у дисковод і… На моніторі – квадратики, а кімнату наповнює аромат незнайомих жіночих парфумів. На всяк випадок, озираюсь через плече. Незнайомки у кімнаті немає. Немає і фільму на моніторі. Дисковод віддає диск, який вкарбувався у пам’яті поки що лише красивим розчерком червоного фломастера. Після дисководу диск виглядає так, наче я на ньому відбивав кривавий біфштекс… Запах парфумів концентрується навколо диску, і я розумію: помада! Губна помада! Відцентрові сили розмазали підпис, перетворивши його на криваву зірку. Красиво. Але дисковод довелося міняти. Фільм я так і не подивився. Можливо, пропустив шедевр.

– Для чого ви у вісімнадцятий раз все це робите?

“Відкрита ніч” – фестиваль, покликаний що раз відкривати нові українські імена у галузі кінематографу та телевізійного виробництва. Традиційно, фестиваль проходить під девізом: “Ми. Для нас. Про себе”. Крім того, помічено, що демографічний вибух серед наших молодих кіношників співпадає з останніми днем березня – рівно через дев’ять місяців після “Відкритої Ночі”. Водночас відбувається ще один вибух – творчий.