Саша Кольцова. Співачка, автор, громадський діяч

Чимало моїх колег переживають творчу кризу. Багато хто переосмислив свою творчість. і Багато людей, з якими я спілкуюся, зізнаються в тому, що не можуть нині ні про що писати. Ні ритмічні, “танцювальні” пісні, ні “прямолінійні” із закликами (вставаймо, борімося!). Бо багато людей були розгублені і, ця розгубленість відчувалась усюди. Хтось зробив вибір і поїхав заробляти на сусідні ринки. Це їхній вибір і його можна зрозуміти. Ті, що залишилися, одержать свої плюси і мінуси. Багато артистів натепер лише починають виносити на загал свої нові пісні для нової публіки, яка пережила останні події в Україні. Наша музика змінилася назавжди. У нас стало більше пісень про війну. Ця війна і пісні про неї відрізняються від почутих раніше. Артисти, як барометри суспільства, передають усю накопичену тривогу, всі поневіряння і розчарування. І, поза сумнівом, українська музика стає більш соціальною. Виникають нові сенси, нові натяки. Навіть якщо людина співає про кохання, з”являються нові рядки: “Ти залишаєш мене назавжди, їдеш”. При цьому публіка додумує абсолютно свій контекст. Тому авторам стало цікавіше і водночас складніше. Ми всі змінилися. Не лише ті, хто стоїть на сцені, але й ті, хто слухає. Тепер нова публіка і нові артисти.

Наші ЗМІ у вічному пошуку позитиву. Це, насправді, не зовсім правильно, тому що з позитивом дуже часто пов”язують бездумність. І ми так довго уникали думати в поп-культурі, що її не стало. Пісні, що не примушують думати ні про що, тільки не відволікайся від рекламних блоків і політичної реклами. Це радіо, яке тебе не напружує. Це помилковий шлях. Подивіться на музичну культуру Америки після В”єтнаму. Скільки з”явилося нових пісень, біль, що накопичувався у суспільстві, дав поштовх музиці. І ніхто не казав, наприклад, Beatles: “Знаєте що, це якась пісня депресивна. Не співайте її”.

На мою думку, ЗМІ мають дихати тим самим, чим дихає суспільство. Коли ЗМІ твердять, що треба слухати пісню Ані Лорак про “Сонце” — це брехня. Слухач знає, що його сусіди в АТО, що у нього самого економічні проблеми. Коли радіо ігнорує проблеми — це помилка. Таке радіо невдовзі не буде потрібне.

Слухач має відчувати єдність між своїми почуттями і тим, що звучить на радіо. Я вважаю, що потрібно пускати в ефір ті пісні, які пишуться зараз, бо вони відображають те, чим дихають люди.

Наші проблеми — це точка нашої сили. Тобто якщо у тебе є проблеми, у тебе є справа. Немає негативу в тому, що ти щось робив і у тебе не вийшло. Це реальність. Не потрібно імітувати башту зі слонової кістки. Потрібно відповідати реальності. Я думаю, нічого страшного немає у тому, що суспільство переживає кризу. Тому що з кожної кризи ти виходиш сильнішим, кращим. Коли я чую пісню на патріотичну тематику, вона не обов”язково зі словами “схід”, “війна”. Я вважаю дуже патріотичними пісні про енергію життя. Їх мало, і це складно писати. Це не пісні про те, що “ми розійшлися, ти мене кинув” і тому подібне. Людей, які пишуть пісні, — мало. А тих, хто пише пісні з сенсом, — ще менше. Можна співати загальні речі, які подобаються всім. Нам усім бракує мети, нового змісту.

http://2111.org.ua/ua/blogs/id/ukrajinska-muzika-nikoli-bilshe-ne-bude-inshoju-104/