Віталій Ялагузян

Президент Петро Порошенко 17 вересня указом ввів у дію Рішення РНБО про припинення дії договору «Про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією». Тепер МЗС України має заявити Росії про таке бажання України, внести на розгляд президенту проект закону про припинення дії договору та поінформувати про це ООН, ОБСЄ й інші міжнародні організації. 6 вересня 2018 року РНБО України підтримала ініціативу Петра Порошенка про непродовження договору «Про дружбу, партнерство і співробітництво з Російською Федерацією» на наступні 10 років. У Кремлі на цю ініціативу заявили, що двосторонні відносини України та Росії перебувають у ситуації, «яку буде важко чимось зіпсувати», заявив речник президента Росії Дмитро Пєсков. Водночас, на його думку, «навіть в умовах цієї глибокої кризи було б нерозумно робити якісь кроки, які завдадуть додаткової шкоди народам двох країн».​ Що ж залишилося від «дружби і співробітництва» з укладеного у 1997 році договору?

Що пообіцяли одна одній Україна і Росія:

Поважати територіальну цілісність

На папері: За договором, сторони зобов’язувалися поважати територіальну цілісність одне одного і підтверджували непорушність кордонів.

Реальність: 20 лютого 2014 року Росія розпочала незаконну анексію Криму і 18 березня, після так званого «референдуму», «приєднала» півострів. Жертвами під час захоплення півострова стали двоє військовослужбовців. У квітні 2014 року підтримувані Росією збройні формування почали захоплювати органи влади на території Донбасу, в результаті чого частина Донецької та Луганської областей опинилася поза контролем Києва. Влітку 2014 року територія Україна зазнавала масованих обстрілів реактивними системами залпового вогню «Град», а підрозділи російської армії зайшли на територію України і атакували українські сили під Іловайськом. Міжнародні розслідувачі встановили імена і особисті дані 2400 російських військових, які воювали на Донбасі.

Зменшити кількість збройних сил і озброєння

На папері: Зобов’язалися скоротити кількість збройних сил і озброєнь і сприяти процесові роззброєння.

Реальність: Із 1 липня 2017 року чисельність Збройних сил Росії була збільшена майже до 2 мільйонів осіб – приблизно стільки російська армія налічувала у перші роки після розвалу СРСР, потім її чисельність зменшувалась. У 2014-му, на початку війни на Донбасі та анексії Криму, в армії Росії офіційно служили близько 800 тисяч військових. У вересні цього року Росія проведе найбільші військові навчання за останні 40 років – «Схід-2018». Україна, починаючи з 1993 року, скорочувала чисельність своєї армії: з 455 тисяч вона була доведена до 163 тисяч у 2013 році. Проте після 2014 року країна почала нарощувала оборонний потенціал, і станом на 2017 рік чисельність Збройних сил України наблизилася до 250 тисяч осіб.

Надавати права і свободи для громадян іншої сторони

На папері: Кожна зі сторін гарантувала громадянам іншої країни права і свободи на тих же підставах і в такому ж обсязі, що й власним громадянам.

Реальність: Росія заарештовує і незаконно утримує у місцях несвободи українських громадян. Серед них 24 українські в’язні, яких правозахисники визнають політичними. Ще 50 українців перебувають у Росії під слідством. Безстрокове голодування оголосив кінорежисер Олег Сенцов, якого примусово позбавили українського громадянства і засудили за сфальсифікованими звинуваченнями до 20 років ув’язнення. Сенцов вимагає звільнення усіх політв’язнів Кремля.

Зберігати національну самобутність

На папері: Росія і Україна за договором мають забезпечувати захист етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин на своїй території і створювати умови для заохочення цієї самобутності.

Реальність: За час анексії Криму кількість україномовних класів на півострові зменшилася у 30 разів. На території Донбасу, підконтрольній російським гібридним силам, після окупації на українську мову і літературу у більшості класів відвели одну годину на тиждень або на 2 тижні. До окупації більш ніж половина навчання велася українською мовою, а середня кількість годин з української мови та літератури становила 6 на тиждень.