Очільник офісу Національної інвестиційної ради про те, коли почнеться відновлення довіри до України з боку інвесторів.

У цьом роцi економічні показники стали поліпшуватися. Зростання экономiки в порівнянні з 2015 роком склало 1,5%, реальні зарплати збільшилися – на 6%, продаж електроніки і побутової техніки – на 25%, а продаж нових автомобілів взагалі – на 41%.

У той же час, в цьому році в Україні збільшилася кількість обшуків і перевірок бізнесу. З уряду пішло безліч реформаторів, а самі реформи здорово загальмувалися.

Кращою відповіддю на питання про ефективність економічних реформ в країні є відсутність прямих іноземних інвестицій. Це ще один фактор, без якого не може жити жодна економіка, що розвивається.

Це приплив валюти, це приплив нових технологій, це нові робочі місця, це інтеграція в міжнародне співтовариство не на словах, а не справі. На жаль, цього не вiдбулося. Ризик здійснення бізнесу, ризик діяльності в Україні на сьогоднішній день величезний, тому іноземці не йдуть.

Відгуки про те, що сталося в економіці за рік – досить суперечливі. Україна робить один крок вперед, один назад, а, по-суті, стоїть на місці.

Чому так відбувається НВ Бiзнес вирішив розпитати чиновника, який відповідає за залучення інвестицій в країну, а саме керівника офісу Національної інвестиційної ради Юлію Ковалів.

– Яким був рік, що минає з точки зору інвестицій?

– Минулий рік був роком відновлення зацікавленості інвесторів Україною. Ми не можемо ще говорити, що минулий рік – це відновлення довіри, це великі інвестиційні проекти, які почались в Україні, але це рік стабілізації. Якщо ми візьмемо другу половину 2014 року і 2015 рік, то побачимо, що Україну взагалі серйозно як інвестиційно привабливу країну ніхто не розглядав. А в 2016 році почались перші сигнали, які дають інвесторам розуміння, що можна в цю сторону дивитись.

Це і нижча інфляція, це і покращення наших рейтингів суверенних. В принципі, інвестори починають розуміти, що у нас наступила хитка, але макростабілізація. І якщо ситуація буде не гіршою у 2017 році, то ми будемо очікувати, що у наступному році ми будемо бачити перші серйозні інвестиції, відновлення інвестування в Україну.

– Від чого залежить бажання інвесторів вкладати гроші в нашу країну?

– Давайте розуміти реальність – інвестори не інвестують в країну. Інвестори інвестують в конкретну угоду. І найбільша проблема на сьогодні – у нас відсутність конкурентних інвестиційних пропозицій. Тобто, інвестор розглядає країну в рамках аналізу ризиків і можливостей реалізації конкретного проекту. Тому перша проблема в тому, що у нас відсутні, достатньо якісно пропрацьованні проекти, які ми готові запропонувати інвесторам.

Крім того є три речі, які їм заважають приймати такі рішення. Це, в першу чергу, судова система. Які би не були всі решта проблем з дозволами, з ліцензіями, з недосконалим регуляторним полем, якщо є довіра до судової системи і є інституція, в якій можна оскаржити будь-яке рішення – чи недобросовісного контрагента, чи недобросовісний державний орган чи конкретного держслужбовця – то всі решта проблем можуть бути вирішені в судах.

На сьогодні, на жаль, наша судова система не забезпечує інвестору такої впевненості. І це найбільш болюча наша проблема.

На другому місці наша податкова система, яка просто дражнить інвестора. Вона не стільки створює в кінцевому випадку проблем, але це займає купу часу, купу коштів на юристів, купу судових рішень. І воно створює велике роздратування. І третє я би назвала корупцію.

– Минулий рік охарактеризувався плавним відходом частини людей з уряду, яких називали реформаторами. Багато хто каже, що це реванш. Реванш системи. Чи це насправді реванш?

– Люди змінюються. Я скажу що це ротація людей, результати якої будуть видні наступного року. Одна частина людей пішли з політичних мотивів. Інші пішли абсолютно з прагматичних мотивів. Я теж пішла з уряду. Ти не можеш довго працювати за копійки в такому режимі. Це не модель, яка може довго працювати, адже однією з ключових умов успіху є наявність сильної команди.

На жаль, ми не змогли зробити ключову реформу, яка є запорукою всіх решти реформ. Це реформа держслужби. Будь-який міністр, заступник міністра, керівник органу, він один не в стані все зробити. У нього повинна бути сильна команда. Але всі ці люди почали повертатися в бізнес, шукати роботу, яка би змогла прогодувати їхні сім’ї.

І якщо в 2017 році не буде запущена системна реформа державної служби, яка буде проводити відкриті нормальні конкурси, яка буде забезпечувати людям, які прийдуть на державну службу, середній адекватний рівень заробітної плати, ми не побудуємо стабільну систему, яка буде працювати з року в рік і не міняти кардинально свій курс.

– Якщо згадати обшуки, які досить активно були в ІТ-компаній. Що можна зробити з цим, як їх зупинити?

– Ми ж бачимо, що насправді в інших країнах теж правоохоронні органи проводять свої слідчі дії, вони вилучають документи. Але у нас дуже часто форма, якою це робиться, створює велику негативну картинку, якою Україна виглядає у зовнішньому світі. Тому що замість декількох слідчих, які дуже швидко могли би отримати всю ту інформацію, яку їм потрібно в рамках кримінальних справ, у нас приїжджає три наряди з автоматами.

З чим це пов’язано? Це пов’язано з нашою ключовою проблемою – неоднозначністю нашого законодавства, яке можна прочитати з однієї сторони, а можна прочитати з іншої. На жаль, така у нас працює правоохоронна система, що завжди може знайти порушення в будь-якого бізнесу. Ще одна велика проблема – бізнес набагато інноваційний, ніж наша система права, правоохоронна система і державна служба. Особливо це стосується ІТ-бізнесу.

В більшості органів влади відсутнє розуміння суті цього бізнесу, як він працює з точки зору фінансів, з точки зору податків, з точки зору продуктів, які вони роблять. Від незнання виникає ще одна величезна проблема – прогалина між ІТ-бізнесом і державою, яка пробує якимось чином його регулювати.

– У цьому році у рейтингу Doing Business ми трохи покращили становище, а в наступному нам обіцяють значне поліпшення. Які є підстави вважати, що ми будемо зростати?

– У нас на сьогодні є три найболючішi точки, серед яких будівництво, банкрутство і приєднання до електричних мереж. Якщо ми вирішимо ці три проблеми і по цих трьох проблемах будемо всередині цього рейтингу, ми автоматом піднімемось вверх. У чому суть Doing Business? В принципі, це суть глобального місця країни у змаганні за інвестиції. Тому що в Doing Business всі країни теж рухаються вперед. Це конкуренція. Це ж не означає, що всі решта нічого не роблять, одна Україна робить реформи.

Давайте подивимось по світу. Кожна з країн так само, як і ми, конкурує за кожен долар інвестиції. І є країни, які роблять це швидше і краще, ніж ми. Ми маємо цілу низку проблемних сфер. Але якщо ми сфокусуємось на ключових, тоді з‘явиться привід для швидкого підйому в рейтингу.

В рейтингу Doing Business дуже важливо фокусуватись. Будівництво, банкрутство та приєднання до електричних мереж – три сфери, які тягнуть Україну вниз в рейтингу Doing Business. Всім решта теж важливо займатися, але давайте бути реалістами – все одразу за рік вирішити неможливо. Тому, продукуючи тисячі законів, які у нас зареєстровані у Верховній Раді, по суті, тратимо час. Замість того, щоб об’єднатись, не реєструвати п’ять альтернативних законів, не змагатися чий закон кращий. Зібратись, зробити один.

– Який ваш прогноз на 2017 рік, чи нам вдасться збільшити об’єм інвестицій?

– Ми зараз живемо у час такої глобальної невизначеності. Це пов’язано і з виборами, які пройшли у США, і з Brexit, з майбутніми виборами у Франції. Найбільші партнери України зараз теж перебувають у стадії змін. Великий фактор – що буде з цінами на нафту у світі. На сьогодні прогнози різних експертів різняться і ніхто зараз не готовий дати якусь гарантію, що ціна буде 40, 50, 60 чи 70 доларів.

Із плюсів. Ми бачимо, що ціни на ключові наші експортні товари потроху відновлюються. Це ціни на руду, металопрокат. Ростуть ціни на аграрну продукцію. Це додає нам впевненості у тому, що експортна виручка буде рости. Другий із позитивних моментів. Ми уже пройшли пік падіння експорту до Росії. Наші експортери почали відновлювати і встановлювати інші експортні зв’язки. Український експорт починає диверсифікуватись по світу, в тому числі за допомогою численних торгових місій, які проводилися протягом останніх двох років.

Третє – це макростабілізація. Інвестор не піде в країну, в якій 43% інфляція, в якій девальвує валюта і в якій немає зрозумілої перспективи розвитку ключових секторів хоча б на 3-4 роки. Тому дуже важливо втримати цю макроекономічну стабілізацію.

Для зовнішнього середовища дуже важлива подальша співпраця з МВФ. Це не мантра. Це просто набір тих речей, які нам потрібні, щоб збалансувати нашу фінансову систему. А це напряму впливає на нашi суверенні рейтинги, рейтинги українських компаній, дозволяє залучати якісне та дешеве фінансування.

Чому важливо далі робити реформу наших державних підприємств? Якщо ці компанії будуть змінювати підходи до управління, інвестицій та очищення від корупції, вони зможуть залучати у міжнародних фінансових установ фінансування під 2-3% на 20 років, а не під 12%, як зараз, реалізовувати спільні проекти з міжнародними компаніями, залучати нові технології, платити дивіденди в бюджет. Це один з прикладів, коли розпочата реформа має конкретний фінансовий та економічний ефект.

І потрібно розуміти, що якщо темп та якість змін буде падати, це чітко відбиватиметься на економіці і навпаки.